Политика — Пульс України http://puls.org.ua Пульс-новости Украины Thu, 31 Oct 2013 20:11:49 +0000 ru-RU hourly 1 https://wordpress.org/?v=4.7.3 Як фальшувалися президентські вибори-99 http://puls.org.ua/polotics/2004/11/yak-falshuvalisya-prezidentski-vibori-99.html http://puls.org.ua/polotics/2004/11/yak-falshuvalisya-prezidentski-vibori-99.html#respond Sat, 20 Nov 2004 19:56:49 +0000 http://puls.org.ua/?p=273 Обіцяну нову порцію записів Президента Кучми його колишній охоронець Микола Мельниченко оприлюднив у середу в Варшаві. Цього разу Мельниченко спільно з колишнім нардепом Олександром Єльяшкевичем презентували ілий фільм, присвячений тілльки одній темі — фальсифікація виборів президента 1999 року.

На основі аналізу записів екс-майор дійшов висновку: влада застосовує все ті ж методи, що і на минулих виборах президента. Майже не змінились і виконавці. Мельниченко стверджує: Кучму оголосили переможцем виключно завдяки фальсифікацям.

Голос, схожий на голос Кучми:
— Так надо, милиция серйозно должна поработать, налоговая. Надо чтоб с каждым председателем колхоза в каждом селе приехал налоговик и сказал: “Дорогой товарищ, ты ж прекрасно представляешь, сколько у нас материала, для того чтобы ты завтра оказался “в местах не столь отдаленных". “А там по каждому председателю можна найти больше, чем достаточно, так или нет? Наверно так. Поэтому милиция, службы – все они. Значит. Должны распределиться, и серйозно поговорить с каждым председателем колхоза. Это оно, бл… засранцы, устраевают село, что голосуют против.”

Ще один спосіб фальсифікацій — введення виборців в оману. Голос, схожий на губернатора Одещини Сергія Гринівецького розповідає ніби-то пану Кучмі ще про один винахід.

Голос, схожий на Сергія Гринівецького, губернатора Одещини:
— Майор построил солдат, говорит: “Объясняю, вы получите бюллетени. Если вы за президента – ставите плюс. Если вы против президента – ставите минус в квадрате. Понятно?” Один тут говорит: “Так там же будут другие…". Тот: “Повторяю, мы выбираем президента. Президент у нас Кучма. Значит. Если ты за – ставишь плюс, если ты против – ставиш минус. Понял?” “Так там же…” “То депутаты, а президент у нас один. До свидания.” — Майорская какая мудрость, а?

— Майор только?

— Майор.

— Надо ему будет дать полковника. Я сразу, как второй тур проголосуют.

Ще одним елементом впливу на результати виборів 99 року, за словами Мельниченка та Єльяшкевича, був тиск з боку міліції та податкової на бізнес-структури конкурентів. Як приклад, вони навели фрагмент розмови людини з голосом схожим на тодішнього міністра МВС Кравченка з ніби-то Кучмою.

Голос, схожий на Валерія Кравченка, колишнього міністра МВС:
— Значить, що мене насторожує: я доручав Музиці, щоб вони порушували кримінальні справи… Про Музику тут мова теж йде. Що він, значить, не активно впливає, а він не дає руйнувати цей бізнес. В тому числі й по засобах масової інформації. Ситуація достаточна така: у мене є дуже відмінна людина…… я її зараз запросив сюди. Весь список оцей я йому дам і команда сьогодні піде: “Закривай, души, дави". Але я тут просив би таку допомогу. Азаров насправді, …….. це для вас ще й Державна податкова адміністрація, я абсолютно переконаний, що тут будуть проблеми. Ми просто повинні паралізувати.

Загалом Мельниченко та Єльяшкевич представили десятки звукових файлів, які, за їх твердженням, свідчать про фальсифікацію виборів 99-го року. Єльяшкевич обіцяє, що дії Кучми на посаді президента не залишаться безкарними. Автори викривального фільму зазначили, що поки не можуть оприлюдними ті записи, які ляжуть в основу процесу проти Кучми. Але вони чекають, що після виборів проти вже екс-президента Кучми подані десятки позовів, і ці матеріали стануть доступними.

Костянтин Ігнатчук, Костянтин Мелехін. 5 канал

]]>
http://puls.org.ua/polotics/2004/11/yak-falshuvalisya-prezidentski-vibori-99.html/feed 0
Австрійські лікарі: Ющенко міг стати жертвою біологічної зброї http://puls.org.ua/news/2004/10/avstrijski-likari-yushhenko-mig-stati-zhertvoyu-biologichno%d1%97-zbro%d1%97.html http://puls.org.ua/news/2004/10/avstrijski-likari-yushhenko-mig-stati-zhertvoyu-biologichno%d1%97-zbro%d1%97.html#respond Wed, 27 Oct 2004 20:39:17 +0000 http://puls.org.ua/?p=17 Лікарі приватної віденської клініки “Рудольфінерхауз” підозрюють, що проти кандидата в Президенти України, лідера опозиційного блоку “Наша Україна” Віктора Ющенка були застосовані специфічні речовини, які входять до складу біологічної зброї.

Про це сказано в зверненні лікарів австрійської клініки до Віктора Ющенка, підписаному директором клініки “Рудольфінерхауз” Мікаелем Цімпфером, який оприлюднив у четвер, 7 жовтня, у Верховній Раді віце-спікер парламенту, керівник виборчої кампанії Віктора Ющенка Олександр Зінченко.

“Ми, лікарі-практики, просимо дозволу звернутися до певних міжнародних організацій за допомогою, оскільки дійшли висновку, що клінічна симптоматика і перебіг низки захворювань не відповідає перебігу хвороб, відомих у цивільній медицині", — сказано в зверненні.

Австрійські медики відзначають, що дійшли чіткого висновку, що захворювання Віктора Ющенка є нетиповим. “Це дає підстави казати про підозру в застосуванні біологічної зброї", — підкреслюють вони.

У зв’язку з цим фахівці “Рудольфінерхауз” заявили, що мають потребу у терміновій допомозі фахівця в галузі бойових засобів і біологічної зброї і просять відповідного дозволу у Віктора Ющенка.

“Клінічний перебіг хвороби на даний момент вказує на підозру застосування специфічних речовин, що звичайно входять до складу біологічної зброї", — підкреслюють лікарі.

Як повідомив на прес-конференції в четвер, 7 жовтня, член фракції “Наша Україна” Петро Дорошенко, кандидат у Президенти, лідер опозиційного блоку “Наша Україна” Віктор Ющенко вже дав дозвіл австрійським лікарям звернутися до міжнародних фахівців в галузі бойових засобів і біологічної зброї для надання допомоги в його лікуванні.

За його словами, уже дві міжнародні організації дали згоду надати австрійській клініці таку консультацію.

Слідча комісія не вірить австрійській клініці

Раніше цього самого дня, 7 жовтня, Верховна Рада заслухала звіт тимчасової спеціальної комісії парламенту, що розслідує справу про можливе отруєння Віктора Ющенка. Комісія поінформувала депутатів про те, що проведені дослідження не дають на цей час ніяких підстав казати і стверджувати, що мав місце замах на Віктора Ющенка.

“Дослідження наші також не дають ніяких підстав казати, що не було зовнішнього впливу на організм Віктора Ющенка отрутою або іншою речовиною", — заявив голова комісії Володимир Сівкович.

Сівкович також заявив, що членів комісії дивує поведінка персоналу австрійської клініки, у якій лікувався Ющенко. За його словами, “всупереч медичній етиці клініка кілька разів публічно змінювала результати своїх висновків, подавала суперечливі документи, оприлюднювала суперечливі заяви".

За даними прокуратури, відзначив депутат, клініка є приватним закладом і спеціалізується на серцево-судинних захворюваннях. При цьому, Сівкович підкреслив, що клініка не має спеціальної лабораторії для перевірки на інтоксикацію.

Голова комісії також додав, що, за законами Австрії, усі випадки отруєння повинні обов’язково реєструватися у відомстві судово-медичної експертизи. “Ні професор Корпан, ні клініка з офіційним запитом до поліції або відомства судово-медичної експертизи в період з 10 по 18 вересня не зверталися. Про випадок отруєння Віктора Ющенка не повідомлялося. Ці й інші помилки і суперечливі дії австрійської клініки змушують нас сумніватися в кваліфікації й об’єктивності її фахівців", — заявив глава слідчої комісії.

Володимир Сівкович заявив, що наполягає на проведенні всіх необхідних експертиз і медичних дій в Україні з можливим залученням провідних спеціалістів авторитетних іноземних медичних установ.

“Комісія буде готова оприлюднити висновки після одержання результатів всіх експертиз, які проводяться в Україні і за кордоном", — заявив він. За інформацією депутата, очікується, що результати австрійської судмедекспертизи стануть відомі 25 жовтня.

У той же час, Сівкович повідомив, що, можливо, ініціюватиме питання про призупинення діяльності комісії. Він пояснив своє рішення тим, що Віктор Ющенко звернувся до нього з листом, у якому нагадує про кримінальну відповідальність за оприлюднення особистих даних, зокрема, медичної картки, і тому подальша робота комісії, за його словами, є безперспективною.

У свою чергу, віце-спікер Верховної Ради, керівник виборчої кампанії Віктора Ющенка Олександр Зінченко повідомив, що саме через підозри в застосуванні стосовно лідера “Нашої України” речовин, які входять до складу біологічної зброї, представники “Нашої України” 7 жовтня зверталися до парламенту з проханням відкласти звіт слідчої комісії, щоб дочекатися відповідних висновків.

Зінченко також відзначив, що вчорашня доповідь голови слідчої комісії Верховної Ради Володимира Сівковича містить низку посилань на неіснуючі документи. Керівник виборчої кампанії Віктора Ющенка вважає, що Сівкович спотворив хід подій.

Відповідаючи на запитання, чи має намір комісія Верховної Ради піднімати питання про переобрання керівника комісії і її членів, Олександр Зінченко повідомив, що штаб має намір порадитися з цього приводу.

Висновки слідчої комісії сфальсифіковані?

Лідер фракції БЮТ Юлія Тимошенко переконана, що висновки слідчої парламентської комісії, оприлюднені у Верховній Раді в четвер, 7 жовтня, є сфальсифікованими. Про це вона заявила під час обговорення доповіді Володимира Сівковича.

“Сьогодні у жодного з професійних і чесних лікарів немає сумнівів, що Віктор Андрійович був отруєний речовинами, які не входять до харчових продуктів і на це є чітка експертиза австрійських лікарів", — заявила Юлія Тимошенко.

Підготовлено за матеріалами ЛІГА, прес-служби Віктора Ющенка

]]>
http://puls.org.ua/news/2004/10/avstrijski-likari-yushhenko-mig-stati-zhertvoyu-biologichno%d1%97-zbro%d1%97.html/feed 0
Жириновський: Вы меня спросите, подонки: зачем я приперся в Украину? http://puls.org.ua/polotics/2004/10/zhirinovskij-vy-menya-sprosite-podonki-zachem-ya-pripersya-v-ukrainu.html http://puls.org.ua/polotics/2004/10/zhirinovskij-vy-menya-sprosite-podonki-zachem-ya-pripersya-v-ukrainu.html#respond Tue, 26 Oct 2004 19:31:20 +0000 http://puls.org.ua/?p=243 Віце-спікер Російської Думи Владімір Жириновський зізнався, для чого він приїхав в Україну напередодні виборів. Якщо вірити авторам нового мультика, метою лідера ЛДПР є збір передвиборчого фольклору “про разных подонков". Окрім того, пан Владімір заспівав пісеньку про одного із кандидатів

 

 

]]>
http://puls.org.ua/polotics/2004/10/zhirinovskij-vy-menya-sprosite-podonki-zachem-ya-pripersya-v-ukrainu.html/feed 0
П’ятнадцятитисячний страйк студентської солідарності http://puls.org.ua/polotics/2004/10/p%e2%80%99yatnadcyatitisyachnij-strajk-studentsko%d1%97-solidarnosti.html http://puls.org.ua/polotics/2004/10/p%e2%80%99yatnadcyatitisyachnij-strajk-studentsko%d1%97-solidarnosti.html#respond Tue, 26 Oct 2004 19:19:09 +0000 http://puls.org.ua/?p=235 Львівські студенти масово прийшли на страйк. Сьогодні у Львові з ініціативи ГК „Пора”, „Спротив” та „Чиста Україна” відбувається страйк студентської солідарності. Страйкувати прийшли практично всі представники львівських навчальних закладів. Як повідомляє „Львівський портал” під час перегукування на площі перед ЛНУ ім. І. Франка не відгукнулися лише студенти Мідінституту, проте не виключено, що зараз вони підтягнулися до пікетників.

В 11.30 студенти рушили від університету до Ратуші, зараз на площі перед міською радою близько п’ятнадцяти тисяч осіб.

Учасники страйку вигукують гасла: „Студентам волю”, „Ганьба!”, „Ми разом і нас не подолати”, „Міліція з народом”. Вони також тримають транспаранти „Бандитам тюрми, студентам волю”, „Треба встати і вийти”, „Разом сила”, „Ні! Утискам”, проте страйк доволі організований, навіть, якщо починають гукати якість політичні гасла, наприклад, за Ющенка, то їх відразу притишують, аби не надавати акції політичного забарвлення.

У сесійній залі міської ради вже збираються депутати, аби провести позачергове засідання щодо виборів Президента України. Учасники акції мають намір зачитати своє звернення до депутатів.

“Львівський портал”

]]>
http://puls.org.ua/polotics/2004/10/p%e2%80%99yatnadcyatitisyachnij-strajk-studentsko%d1%97-solidarnosti.html/feed 0
Вийшов сингл “Веселі Яйця” http://puls.org.ua/polotics/2004/10/vijshov-singl-%e2%80%9cveseli-yajcya%e2%80%9d.html http://puls.org.ua/polotics/2004/10/vijshov-singl-%e2%80%9cveseli-yajcya%e2%80%9d.html#respond Mon, 25 Oct 2004 18:49:00 +0000 http://puls.org.ua/?p=221 В інтернеті з’явився цілий аудіо-альбом під назвою “Веселі яйця", у який входить 6 музичних композицій, об’єднаних яєчною темою. Усі пісні — це рімейки вітчизняних та закордонних хітів. Деякі із них уже відомі мешканцям українського інтернету, оскільки були саундтреками до популярних флеш-мультиків.

Нажаль, автори альбому — невідомі. Слід зазначити, що на “ВВ” не схоже

Сьогодні також стало відомо про затримання молодих людей, які займалися тим, що роздавали перехожим аудіокасети із даними пісеньками. Представників управління по боротьбі з економічними злочинами цікавило, чи є їх дії рекламною акцією чи комерційною діяльністю. Після з’ясування усіх обставин парубків відпустили.


 Веселі Яйця

 

 

 

 

 

]]>
http://puls.org.ua/polotics/2004/10/vijshov-singl-%e2%80%9cveseli-yajcya%e2%80%9d.html/feed 0
Переодягнені міліціонери влаштували побоїще коло ЦВК http://puls.org.ua/polotics/2004/10/pereodyagneni-milicioneri-vlashtuvali-pobo%d1%97shhe-kolo-cvk.html http://puls.org.ua/polotics/2004/10/pereodyagneni-milicioneri-vlashtuvali-pobo%d1%97shhe-kolo-cvk.html#respond Sun, 24 Oct 2004 18:41:36 +0000 http://puls.org.ua/?p=212 12 людей шпиталізовано внаслідок побоїща, що сталося пізно ввечері в суботу коло будинку Центральної виборчої комісії. У суботу близько 23.00 група молодиків напала з молотками та пляшками на учасників мітингу коло ЦВК. Мітингувальники очікували рішення ЦВК про те, скільки додаткових дільниць для голосування буде створено в Росії.

За словами очевидців, міліція за бійкою спостерігала з боку і не втручалася. На лементи з будинку ЦВК вибігли народні депутати, яким удалося затримати трьох нападників. Як повідомив журналістам депутат Олександр Третяков, серед трьох затриманих двоє — співробітники спецпідрозділу «Титан», один — приватної охоронної фірми. В усіх них при собі була табельна зброя. Затриманих поклали на підлогу в холі ЦВК. Ющенко підійшов до трьох молодиків і звернувся до них: «Хлопці, за все це ви будете відповідати. Так і передайте своїм паханам!». При цьому Ющенко вдарив кулаком по підлозі. Один з молодиків у відповідь назвав Ющенка «сукой».

За якийсь час до будинку ЦВК під’їхав спецпідрозділ «Беркут», який зробив спробу відбити в депутатів затриманих. Виникла бійка, внаслідок якої депутати Зінченко і Червоненко були побиті. Крім того, Зінченкові і депутатові Третякову вдалося затримати начальника київського УБОЗу Гошовського, що, за їхніми словами, керував спецоперацією нападу на демонстрантів.

Тим часом, при спробі кандидата в президенти Віктора Ющенка вийти із ЦВК він наштовхнувся на кільце ЗМОПу, яке не давало йому можливості вийти. Після цього зав’язалася бійка між депутатом Порошенком й змопівцями. Усе це відбувалося за присутності депутатів-нашоукраїнців Третякова, Зінченка і Червоненка.

Появу ЗМОПу під ЦВК пояснюють тим, що він приїхав на виклик депутатів, котрі заявили про побиття демонстрантів переодягненою міліцією.

Депутат Володимир Стретович показав журналістам вилучені в трьох затриманих речі: посвідчення капітана міліції №004399 на прізвище Гандурая Віктора і посвідчення старшого інспектора МВС на прізвище Оксенюка Сергія. Третім затриманим, за словами Стретовича, є представник приватної охоронної фірми. Також Стретович продемонстрував пістолет «макарова», дві обойми з набоями і закривавлений ніж.

За словами Петра Порошенка, коло стін ЦВК бандити «підрізали» ножем літню жінку віком близько 60 років.

Карети «швидкої допомоги» забрали 12 потерпілих. У більшості з них — черепно-мозкові травми. Дехто знепритомнів.

ProUA
Офіційна версія правоохоронних органів

Після подій 23 жовтня біля Центральної виборчої комісії прес-служба ГУ МВС поширила прес-реліз, що подає офіційну точку зору правоохоронних органів.

ПРЕС-РЕЛІЗ
 до брифінгу в ГУ МВС України в місті Києві
 щодо подій біля ЦВК 23 жовтня 2004 року

23 жовтня 2004 року з 9.30 до 12.30 год. в трьох місцях м. Києва почали збиратись прихильники виборчого блоку “Наша Україна", а саме: площа Поштова, пл. Контрактова, пл. Софіївська загальною кількістю близько 3 000 громадян.
 О 13.30 год., об’єднавшись, громадяни продовжили вуличну ходу з перекриттям руху транспорту за двома маршрутами до пл. Л.Українки.
 Під час руху колон вулицями міста до учасників акції приєднувались прихильники вищевказаного політичного блоку.
 Станом на 15.00 год. на пл. Л.Українки перебувало близько 13 000 громадян.
 О 15.15 год. розпочався мітинг, на якому виступив кандидат на пост Президента України В.Ющенко. Основний акцент виступу зводився до критики діяльності Уряду, керівництва Держави. Окрім цього, вищевказаний кандидат на пост Президента України оголосив свою передвиборну програму.
 В заходах взяли участь народні депутати України В.Філенко, В.Бондаренко, А.Шкіль, Є.Червоненко, П.Порошенко, Б.Беспалий, І.Юхновський, М.Косів, І.Гринів, Я.Кензьор, Е.Гурвіц, В.Пинзеник, Л.Григорович, Д.Жванія, Б.Тарасюк, Ю.Оробець, Ю.Кармазін, Р.Зварич, І.Драч, Ю.Ключковський, О.Чорноволенко.
 О 15.55 год. мітинг завершився, після чого учасники заходу почали розходитись (заяви на проведення заходів направлялись до КМДА 11,18 та 22.10.2004).
 Але о 16.20 год. група невідомих прорвалася до правої сторони фасаду будівлі Київської обласної адміністрації, де зараз розташована Центральна виборча комісія України, та кинули у вікна першого та другого поверхів каміння і чотири димові шашки. В результаті чого були розбиті 12 вікон (на першому поверсі) приміщень медпункту, бюро перепусток, сувенірного кіоску та 2 вікна (на другому поверсі) кабінету голови комітету телебачення і радіомовлення Верховної Ради України, народного депутата України М.Томенка. Після цього правопорушники, намагаючись зникнути з місця події, побігли в натовп, де шість осіб із вказаної групи були затримані учасниками мітингу та передані працівникам міліції.
 Затримані громадяни були доставлені до чергової частини Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві. Слідом за ними, до райуправління прибули народні депутати України А.Шкіль та Ю.Павленко.
 Станом на 22.00 год. на пл. Л.Українки продовжували перебувати близько ста прихильників політичного блоку “Наша Україна", які очікували рішення ЦВК щодо утворення додаткових закордонних виборчих дільниць. З присутніми громадянами спілкувалися кандидат на пост Президента України В.Ющенко, заступник Голови Верховної Ради України О.Зінченко та народний депутат України П.Порошенко.
 В зв’язку з тим, що основні масові заходи, які згідно заявок до КМДА, вже завершилися – охорона громадського порядку біля ЦВК основними силами міліції була припинена. Правопорядок в цей час на площі Л.Українки забезпечували лише 6 працівників Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві.
 Близько 23.00 год. на площі Л.Українки з боку вул. Кутузова та бул. Дружби Народів до громадян, які перебували біля ЦВК, швидким кроком наблизились близько 100 молодих людей. Між ними та громадянами, що перебували на пл. Л.Українки виник конфлікт, що тримав менше хвилини, і в ході якого 8 громадян отримали тілесні ушкодження.
 З метою припинення протиправних дій за поданням голови ЦВК С.Ківалова був терміново викликаний та залучений до охорони громадського порядку особовий склад ПМШР “Беркут". В ході конфлікту громадянами, що знаходилися на площі був затриманий і переданий народним депутатам України один правопорушник – Гавруш Михайло Іванович, 25.05.1978 р.н., киянин, працює приватним охоронцем.
 З’ясувати обставини даної події у фойє ЦВК заступник Голови Верховної Ради України О.Зінченко, народні депутати України Є.Червоненко, А.Шкіль та С.Хмара декілька разів завдали удари руками і ногами в різні частини тіла заступнику начальника Головного управління МВС України в м. Києві полковнику міліції В.Ошовському, який також перебував у приміщенні ЦВК.
 Після цього учасники акції здійснили спробу зайти до приміщення Центральної виборчої комісії України для зустрічі з народними депутатами України. З метою недопущення сторонніх осіб на охороняємий об’єкт біля вхідних дверей був виставлений наряд ПМШР “Беркут” в кількості 12 чоловік, серед яких був командир ПМШР “Беркут” полковник міліції Д.Силяков.
 З приводу виставлення додаткових нарядів міліції кандидат на посаду Президента України В.Ющенко, заступник голови Верховної Ради України О.Зінченко, народний депутат України П.Порошенко та інші депутати (близько 10 осіб), почали відтісняти працівників ПМШР “Беркут", при цьому зривали з них шоломи, завдавали їм удари в обличчя, ображали, смикали за одяг. Також народні депутати з фракції “Наша Україна” силоміць завели до приміщення ЦВК командира ПМШР “Беркут” Д.Силякова. В результаті інциденту Д.Силякову було пошкоджено верхній одяг, наручний годинник та спричинено легкі тілесні ушкодження.
 Крім того, близько 23.30 год. було скоєно провокаційний напад на двох працівників міліції ДСО при ГУ МВС України в м. Києві.
 Згідно договору N 260-Д/2003/Т-1 між ДСО при ГУ МВС України в м. Києві та асоціації міжнародних перевезень “АсМАП” на забезпечення особистої безпеки її президента Костюченка Л.М. заступив наряд міліції відділення фізичної охорони спеціального підрозділу міліції охорони “Титан” в складі капітана міліції Оксенюка С.В. та капітана міліції Гандарая В.В.
 Працівники міліції під час забезпечення фізичної охорони перебували у цивільному одязі, були озброєні табельною вогнепальною зброєю – пістолетами Макарова та набоями до них. Службу несли на автомобілі замовника.
 Закінчивши охорону Костюченка Л.М., близько 23.00 год. Оксенюк С.В. та Гандарай В.В. доставили його за місцем проживання на бул. Л. Українки, 21. Щоб доїхати до розташування підрозділу для здачі табельної вогнепальної зброї, працівники міліції пересіли на автомобіль замовника. Доїхавши до площі Слави, напроти готелю “САЛЮТ” рух їх автомобіля був блокований кількома автомобілями. З них зненацька вибігло біля 10 чоловік. Вони силоміць відкрили двері автомобіля, і, незважаючи на те, що Оксенюк В.В. та Гандарай В.В. відрекомендувалися працівниками міліції, нападники, застосовуючи фізичну силу витягли їх із салону та примусово помістили їх в автомобіль MERCEDES Benz G55A, державний номерний знак 555-93 II, зареєстрований на народним депутатом України Жванію Д.В. Після цього працівників міліції доставили у вестибуль Центральної виборчої комісії, де знаходились народні депутати України Червоненко Є.А., Стретович В.М., Хмара С.І., Безсмертний Р.П., Павленко Ю.О., Шкіль А.В. та інші. Застосовуючи силу, працівників міліції кинули на підлогу, вилучили службові посвідчення, табельну вогнепальну зброю, особисті речі. Протягом усього цього часу у присутності народних депутатів працівників міліції, яких було закуто у наручники, били руками та ногами.
 Під час цих протизаконних дій, один із народних депутатів поклав складний ніж із плямами бурого кольору поблизу лежачих на підлозі працівників міліції. При цьому народні депутати України почали звинувачувати Оксенюка С.В. та Гандарая В.В. нібито у спричиненні громадянам, які перебували біля ЦВК, тілесних ушкоджень ножем. Хоча варто зазначити, що згідно інформації медичних установ столиці із 8 громадян, які були доставлені до Київських лікарень після сутички поблизу входу до ЦВК, ножових поранень ніхто не отримав.
 Лише після втручання керівництва Головного управління столичної міліції та працівників прокуратури м. Києва Оксенюку С.В. та Гандараю В.В. депутати дозволили піднятися з підлоги і надали можливість пояснити про свою непричетність до інциденту між групами громадян, що мали місце біля ЦВК.
 У зв’язку з погіршенням стану здоров’я працівники міліції Оксенюк С.В. та Гандарай В.В. госпіталізовані.
 За вищевказаними фактами слідчими відділами ГУ МВС України в м. Києві порушені кримінальні справи.
 Безпосередньо 23.10.2004 року для забезпечення охорони громадського порядку в столиці залучено 420 працівників органів внутрішніх справ та 300 військовослужбовців внутрішніх військ МВС України.

ЦГЗ ГУ МВС України в м. Києві

]]>
http://puls.org.ua/polotics/2004/10/pereodyagneni-milicioneri-vlashtuvali-pobo%d1%97shhe-kolo-cvk.html/feed 0
Янукович : Нас больше чем этих козлов, которые нам мешают жить http://puls.org.ua/polotics/2004/10/yanukovich-nas-bolshe-chem-etix-kozlov-kotorye-nam-meshayut-zhit.html http://puls.org.ua/polotics/2004/10/yanukovich-nas-bolshe-chem-etix-kozlov-kotorye-nam-meshayut-zhit.html#respond Thu, 21 Oct 2004 06:34:46 +0000 http://puls.org.ua/?p=189 Кандидат в Президенты Украины, премьер-министр Виктор Янукович заявляет, что его команда пришла к власти надолго. “Мы не думаем, что мы пришли на один год, мы думаем, что пришли надолго”, — заявил премьер, выступая перед представителями территориальных общин Луганской области в ходе посещения региона с рабочей поездкой в четверг, 21 октября.

“Всем скептикам не удастся на этом пути поставить нам преграды", — заявил Янукович, подчеркнув:
“Я верю, что сильных и здоровых людей намного больше, чем этих козлов, которые нам мешают жить!”


Премьер также сказал, что на парламентских выборах 2006 года рассчитывает, что в Верховную Раду придут силы, которые организуют большую единую команду, которая выполнит свой долг перед народом и государством. Он призвал жителей Украины верить в свои силы и строить государство, которое в мире будут уважать.

После выступления перед представителями территориальных общин премьер направился на региональное телевидение, где выступит в прямом эфире, и в этот же день вернется в Киев.

Интерфакс-Украина

 

 

 

[jwplayer player=»1″ mediaid=»196″]

 

]]>
http://puls.org.ua/polotics/2004/10/yanukovich-nas-bolshe-chem-etix-kozlov-kotorye-nam-meshayut-zhit.html/feed 0
Віктор Ющенко: від „А” до „Я” http://puls.org.ua/polotics/2004/10/viktor-yushhenko-vid-%e2%80%9ea%e2%80%9d-do-%e2%80%9eya%e2%80%9d.html http://puls.org.ua/polotics/2004/10/viktor-yushhenko-vid-%e2%80%9ea%e2%80%9d-do-%e2%80%9eya%e2%80%9d.html#respond Wed, 20 Oct 2004 21:59:31 +0000 http://puls.org.ua/?p=178 Українці здавна звикли жити міфами. Про хорошого пана (українського чи польського), про Шевченка, про золото Полуботка, про природні багатства держави etc.

Останні кілька років в Україні живе ще один міф – про Ющенка. За досить короткий період Віктор Андрійович став кумиром мільйонів. Його люблять, йому пробачають політичні прорахунки, на нього моляться (при чому – у буквальному смислі слова).

Віктор Ющенко став символом альтернативи нинішньої влади. Вірніше, президент Леонід Кучма виштовхнув його на опозиційне узбіччя. Хоча ще три роки тому пан Ющенко доволі обережно ставився до перспективи переходу до політичної опозиції. „Я скептично ставлюсь до ідеї політичної опозиції і заявляю одночасно, що позиція мого політичного блоку – державницька позиція. Я не бачу, щоб опозиція як модель поведінки давала відповідь на запитання, як нам облаштувати Україну”, — говорив нинішній лідер „Нашої України”. („Столичные новости”, 11 вересня 2001 р.).

Феномен пана Ющенка полягає у тому, що, перебуваючи чи то у владі, чи то в опозиції, він був і залишається улюбленцем публіки.

Амбіції
Віктор Ющенко належить до тієї категорії людей, які не люблять демонструвати свої амбіції. Йому не потрібно доводити, що він – найкращий. Пан Ющенко знає собі ціну. Принаймні, сьогодні. Однак, побутує думка: все, чого лідер „Нашої України” досяг в політиці – або заслуга тих, хто його підтримував, або – випадковість. Принаймні, як стверджує „Дзеркало тижня”, у 1993 році Вадим Гетьман та Іван Плющ буквально змусили Віктора Адрійовича стати головою Нацбанку: „Поінформовані люди кажуть, що Іван Степанович хитрістю заманив Ющенка до парламенту і поставив перед фактом необхідності його виступу і затвердження”. („Дзеркало тижня”, 26 травня 2001 р.). Одним із політичних щаблів для Віктора Ющенка мала б стати його участь у президентській кампанії 1999 році. Але вбивство Вадима Гетьмана позбавило Віктора Андрійовича серйозної моральної підтримки. Чотири роки тому пан Ющенко відкинув пропозицію партії „Реформи і порядок” взяти участь у виборах глави держави. „Я не відчував ані найменшого бажання брати участь у президентських перегонах, коли був головою Національного банку”, — пізніше зізнався Віктор Андрійович. („Столичные новости”, 24 жовтня 2000 р.).

22 грудня 1999 року Віктора Ющенка парламент призначив прем’єр-міністром. Як стверджує народний депутат Олександр Волков, саме він рекомендував Леоніду Кучмі пана Ющенка як прем’єра. „Ні для кого не секрет, що саме я був тією людиною, яка назвала Леоніду Даниловичу прізвище прем’єра Ющенка… У липні-серпні 1999 року, до виборів… Ми кілька разів приїжджали з Віктором Андрійовичем в Крим до Леоніда Даниловича, і я увесь час просив, щоб президент розглянув цю кандидатуру. Я бачив, що у цієї людини є потенціал…” („Українська правда”, 24 вересня 2004 р.).

Після відставки у квітні 2001-го Віктор Андрійович — лідер різноманітних рейтингів як претендент на президентство. Очолюваний ним блок – „Наша Україна” переміг на парламентських виборах 2002 року (24,7% підтримки виборців). Не секрет, що головна заслуга в цьому саме пана Ющенка.

4 липня 2004 року Віктор Ющенко оголосив про намір балотуватись у президенти як самовисуванець.

Лідер „Нашої України” так змальовує „портрет” переможця виборів 2004 року: „Я думаю, що честь бути обраним наступним президентом України, на мій погляд, людьми буде надана людині, яка у собі поєднає кілька характеристик. Перше, це повинна бути патріотична, щира людина, яка любить людей і любить Бога. Друге, це людина, яка за все своє життя зробила хоча б одну добру справу, яку люди пам’ятають або, іншими словами, є професіоналом. Я думаю, що це повинна бути за історією високоморальною людиною”. ( „Українська правда”, 10 вересня 2002 р.).

Тепер порівняймо сказане із тим, що про себе сам говорить Віктор Андрійович:

„Я вірю в Бога”. (“Комсомольская правда”, 27 грудня 2002 р.) . „…коли я був в уряді, — ми прийшли зі своєю совістю, зі своїми принципами. Вони внесли більшу успішність Україні”. („Українська правда”, 28 листопада 2001 р.). „Я можу з часів роботи у Національному банку декларувати: все, що я робив, я робив для України. Те ж ми робили і в уряді…”. „Життя багато разів ставило мене у ситуацію, коли вибір стояв між принципом, мораллю, справедливістю. Я впевнений, що людина повинна чинити справедливо і морально”. („Українська правда”, 29 листопада 2001 р.). „…я думаю, що для мене характерні рішучість, демократичний світогляд, політична толерантність до своїх колег”. („Українська правда”, 10 вересня 2002 р.). „Я б сказав так – політика це професія для мене. І не звик робити свою роботу, щоб переді мною хтось був. Я її завжди класно робив – чи то в Нацбанку, чи то в уряді. Якщо доводиться говорити про українську політику, то я хочу про неї говорити професійно”. („Громадське радіо”, 25 грудня 2002 р.).

Як бачимо, Віктор Ющенко ідеально вписується у власне ж бачення про наступного президента України.

На запитання, чи сподівається він, що Леонід Кучма назве його своїм наступником, Віктор Андрійович відповів: „Не сподівався і не сподіваюсь. Та цього й не потрібно. Не треба сприймати Україну як феодальну державу. Я думаю, принизливо, для кого б то не було, отримувати посаду Президента „у спадок”. (“Сегодня”, 6 вересня 2002 р.).

Король помирає. Хай живе король?

Біографія
Народився 23 лютого 1954 року у селі Хоружівка Недригайлівського району Сумської області. У 1975-му закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут. Розпочинав кар’єру із заступника головного бухгалтера колгоспу на Івано-Франківщині. Служив у лавах Радянської армії, службу проходив у прикордонних військах на радянсько-турецькому кордоні недалеко від Ленінакану. З 1976 по 1985 роки працював у системі Держбанку СРСР у Сумській області. Після – в його республіканській конторі у Києві. З 1987 року Віктор Андрійович — в системі українського відділення Агропромбанку СРСР, а з 1990-го – заступник голови АКБ „Україна”. Через три роки Верховна Рада призначила його головою НБУ, ще через шість – прем’єр-міністром України. Пана Ющенка називають одним із „батьків” гривні.

У 1996 році Ющенко був серед тих, хто стояв біля витоків НДП. Іван Плющ стверджує, що Віктор Андрійович навіть був у лавах цієї партії, „але потім відійшов від неї” („Дзеркало тижня”, 14 липня 2001р.). Членство в НДП неодноразово спростовувалося самим Ющенком.

26 квітня 2001 року парламент відставив уряд Ющенка.

Очолював українсько-російський інститут менеджменту і бізнесу ім. Б.Єльцина Міжрегіональної академії управління персоналом. З липня 2001 року Ющенко – лідер блоку і фракції „Наша Україна”. Був членом наглядової ради Благодійного фонду „Соціальний захист”, який очолював Олександр Волков.

Подейкують, що певний час після закінчення вузу Віктор Андрійович працював у Росії, але про це в жодній офіційній біографії не згадується. Чому – невідомо.

У липні 2004 року блок Юлії Тимошенко і блок Віктора Ющенко підписали угоду про утворення коаліції „Сила народу”.

Гетьман
Вадим Гетьман відіграв важливу роль у долі Віктора Андрійовича. Побачивши здібності пана Ющенка, Вадим Петрович зробив все для його кар’єрного просування у банківській системі. Чому? Відповідь проста: „Сам Гетьман до гетьманської булави не прагнув, про те, що він в Україні один із головних гравців, всі знали і без будь-яких виборів. За Ющенком беззастережного прагнення до влади все ще не спостерігалося. Але, як зауважив український політолог В’ячеслав Піховшек, в Ющенка вже стільки було вкладено, що його небажання, вже нікого не цікавило”. („Свобода”, 7-14 травня 2002 р.).

Вбивство Вадима Гетьмана навесні 1998 року стало шоком для Віктора Андрійовича. Ця трагедія, як вважає пан Ющенко, пов’язана з політикою.

У одному із інтерв’ю лідер „Нашої України” зізнався, що аноніми до цього часу йому надсилають листи з погрозами, де його прізвище стоїть поруч із тими людьми, кого вже немає в живих (у тому числі і Гетьмана). Чи означає це, що Віктор Ющенко продовжує бути небезпечним для тих, хто вбив Вадима Петровича?

Епоха Кучми
У квітні 2001 року Ющенко охарактеризував свої взаємини з Леонідом Кучмою, як відносини „сина і батька”. „Більше того, я виступаю за те, щоб кожен прем’єр щиро ставився до президента. Повірте, я можу відповідати за кожен свій вчинок, скільки б років не минуло. І очі при цьому відводити в бік не буду”, — пояснив свою позицію Віктор Андрійович. („Сегодня”, 15 жовтня 2001 р.).

Пізніше пан Ющенко почав дещо “жорсткіше” висловлюватись про главу держави, утім, свої погляди так і не змінив: „Я буду поважати президента, тому що це символ моєї держави. Не поважаючи президента, я як інтелігентна людина не наберу балів” („Столичные новости”, 11-17 вересня 2002 р.).

Можливо, саме у цих словах і криється частина відповіді на запитання, чому у лютому 2001 року Віктор Ющенко разом із Леонідом Кучмою та Іваном Плющем підписав так званий „лист трьох”, у якому дії опозиції названо „фашизмом”. Просто Віктора Андрійовича з дитинства привчили поважати старших. Ось і увесь секрет „батьківсько-синівських” стосунків з Леонідом Кучмою.

У вересні 2004 року, після того, як Віктор Ющенко потрапив з отруєнням до лікарні, він заявив, що найбільше він розчарований Леонідом Кучмою. „Президентство Леоніда Кучми я би оцінив так: це було десятиріччя головним чином розчарувань і надій, що не збулися…Розчарувало те, зокрема, як він (Кучма – С.Р.) йде із політики. Він не зміг піти красиво, він йде на хвилі політичних скандалів і нагнітання протистояння у державі. Ще більше розчарувало те, що він зробив ставку не на гарантії чесних виборів, а начебто на послідовника”, — заявив пан Ющенко. („Дзеркало тижня”, 9 жовтня 2004 р.).

Жінки
Слабка стать любить Віктора Андрійовича. Він їй відповідає взаємністю. Пан Ющенко вдруге одружений. Про його першу дружину – Світлану Колесник, широкій публіці відомо тільки те, що вона подарувала Віктору Андрійовичу двох дітей. Подейкують, що нині вона займається бізнесом. Яким саме – вкрито таємницею. Усі намагання журналістів взяти інтерв’ю у першої дружини пана Ющенка не увінчались успіхом.

Нинішня дружина Віктора Ющенка – Катерина (Кетрін-Клер) Чумаченко. Її не лякає те, що її чоловік – улюбленець жінок: „Я дуже горда тим, що мій чоловік подобається багатьом жінкам. Водночас, також горда й тим, що кожного вечора він приходить до мене”. („Дзеркало тижня”, 12 лютого 2000 р.). Остання фраза Катерини Михайлівни, очевидно, не випадкова. Оскільки познайомився Віктор Ющенко з нею тоді, коли ще був одружений. Про це опосередковано свідчить відповідь пані Чумаченко на запитання „Дзеркало тижня” про те, як довго вони разом із Віктором Андрійовичем: „Мені не хотілось б наводити усі дати, необхідні для відповіді на це запитання. Менш за все ми з Вітею хотіли завдавати комусь біль”. („Дзеркало тижня”, 12 лютого 2000 р.).

Детальніше про дружину Віктора Ющенко в підрозділі Чумаченко.

Імідж
Лідер „Нашої України” має унікальну здатність притягувати до себе людей. Одні кажуть, що це — харизма, інші – добре продуманий імідж. Сам Віктор Ющенко твердить, що спеціально над його образом ніхто не працює. Мовляв, такий він від народження: “Мій іміджмейкер – Ющенко Віктор Андрійович, хоча, звичайно, як кожен чоловік, я довіряю смакові дружини”. І розповідає, як саме він добирає свій гардероб: “…надаю перевагу класичному і спортивному стилям. У класичному костюмі головне – якість тканини, крій, з деталей люблю краватки. Особливо – благородного малинового кольору. Більшість краваток із своєї колекції придбав сам, дещо – дарувала дружина, яка дуже добре знає мій смак. І друзі. Улюблена краватка – малинова в широку полоску, купив сам, в одному із симпатичних магазинів Києва. Зі спортивного одягу люблю джинси. Нещодавно зробив радикальну покупку, – купив шкіряні штани. Дуже класні. Мрію одягти їх на дачу”. (Із чат-конференції Віктора Ющенка, 4 березня 2002 р.).

Одне слово – “Імідж що? Ніщо! Спрага понад усе!”. Гельман і Павловський – відпочивають!

Компромат
Віктор Андрійович стверджує, що не боїться жодного компромату: „Я живу публічно у цій державі. Якщо у когось є дані, які демонструють мою нещирість, я нікого не буду просити, щоб вони їх не використовували”, — заявив пан Ющенко. („Українська правда”, 29 листопада 2001 р.).

Утім, опоненти Віктора Ющенко увесь час намагаються „розкрутити” теми, які, за їхнім задумом, повинні були скомпрометувати лідера „Нашої України”.

Незаконне використання валютних резервів НБУ

Навесні 1999 року депутатська слідча комісія на чолі з Віктором Сусловим опублікувала інформацію про проведення НБУ ризикованих операцій із розміщення власних валютних резервів в Credit Swiss First Boston (Кіпр). Йшлося про 580 млн. дол. Тоді парламентські пінкертони дійшли висновку про незаконність цих операцій і зацікавленість в них посадових осіб центробанку. Віктор Ющенко, який на той час керував НБУ, відкинув ці звинувачення. Але це не завадило столичній прокуратурі у 2000 році порушити за цим фактом кримінальну справу. Слідство дійшло висновку: у результаті згаданих операцій збитки української держави склали 5 млн. дол. Винним в цьому було визнано заступника Віктора Ющенка по Нацбанку – Володимира Бондаря. 5 травня 2003 року його було засуджено до 5 років ув’язнення.

Показово, що на жодному документі слідчі так і не знайшли підписів Віктора Андрійовича. „Я, коли був головою Нацбанку України, не візував жодного із тих документів і не був заздалегідь поінформований про ці операції”, — заявив пан Ющенко. (“Факты”, 23 березня 2000 р.).

Ви можете собі уявити, щоб заступник голови НБУ міг „крутити” за кордоном мільйони доларів без відома керівника центробанку? Якщо — ні, то пам’ятайте, факти – річ уперта. І вони у цьому випадку – на користь Віктора Ющенка.

Банк “Україна”
У липні 2001року все той же пан Суслов заявив про причетність Віктора Ющенка до банкрутства банку „Україна”. Тоді ж Верховна Рада звернулася до голови НБУ Володимира Стельмаха із проханням роз’яснити, чи був причетний пан Ющенко до надання АКБ „Україна” безповоротних кредитів на суму 1 млрд. грн. Нацбанк цю інформацію не підтвердив.

У січні 2002 року низка ЗМІ тиражували інформацію про те, що на навчання в Інституті міжнародних відносин Київського університету ім. Шевченка доньці Віктора Андрійовича від першого шлюбу – Віталіні, банк „Україна” виділив 19 тис. гривень (на той час – 10 тис.дол.). Утім, цієї інформації виявилось недостатньо для того, щоб звинуватити лідера „Нашої України” у причетності до банкрутства АКБ „Україна”. Як, зрештою, і звинувачень на адресу його рідного брата – Петра Ющенка. Один із лідерів блоку „Народний Рух України” Сергій Конєв у 2002 році звинувачував Петра Андрійовича – тодішнього директора ТзОВ „Слобода”, у привласненні одного із кредитів банку.

Історію краху АКБ „Україна” сам Віктор Андрійович змальовує так: „Банк збанкрутували у 2001 році. Я пішов звідти у 1993-му. Доти, доки я працював першим заступником голови правління, він входив у трійку українських банків. Пізніше, ставши прем’єром, я не допустив банкрутства „України”. Наш уряд був єдиним, який не взяв жодної копійки у цьому банку. Ви запитаєте, а хто ж дійсно винен? Моя відповідь: у банкрутстві винні ті, хто не повернув кредити. Перелік позичальників – не таємниця”. ( Із листа Віктора Ющенка виборцям, березень 2002 р.).

Дружина – агент ЦРУ
Чутки про можливу причетність Катерини Чумаченко до ЦРУ, якщо вірити розшифровкам майора Мельниченка, обговорювались на найвищому державному рівні України – між президентом Леонідом Кучмою і тодішнім головою СБУ Леонідом Деркачем (www.5element.kiev.ua).

Віктор Андрійович ці чутки називає повною нісенітницею. Роздратуванню пані Чумаченько теж немає меж: „Мене коробить від однієї думки, що люди можуть повірити у цю брехню, що я була агентом ЦРУ і що моя сім’я – це не любов, взаєморозуміння і повага, а начебто якась спецслужбівська операція”. („Дзеркало тижня”, 23 червня 2001 р.).

Документальних підтверджень про причетність Катерини Чумаченко до ЦРУ не оприлюднено. Ба більше, інформацію російського журналіста Михайла Леонтьєва (ОРТ) про причетність пані Чумаченко до ЦРУ визнано Шевченківським судом м. Києва такою, що не відповідає дійсності.

Лобізм
Віктор Ющенко любить повторювати про те, що для банкіра головне – репутація. Тому Віктору Андрійовичу, очевидно, важко дорікнути у меркантильності. Як твердить тижневик „Дзеркало тижня”, „Ющенко не дуже привітно ставиться до лобіювання інтересів родичів. Як, зрештою, і всіх інших, хто до нього звертається з подібними проханнями”. („Дзеркало тижня”, 26 лютого 2002 р.).

Не дивлячись на це Віктора Ющенка двічі публічно звинувачували у лобізмі. У 1999 році Віктор Суслов говорив про захист Віктором Андрійовичем інтересів „Першого інвестиційного банку”. Мовляв, під час головування в НБУ він очолював раду згаданого банку, що суперечить законодавству. Однак про ці звинувачення всі, навіть представники СДПУ(о), дуже швидко забули. Не згадують нині і про те, як у 2001 році газета „Киевские ведомости” намагалася роздути скандал про лобіювання Ющенком інтересів британської компанії De La Rue, яка займається виготовленням голографічних елементів.

Найімовірніше, якщо Віктор Андрійович і лобіював чиїсь інтереси, то робив це дуже акуратно, одягнувши „білі рукавчики”. Главбухівська звичка!

Матеріальні статки
У 2003 році, відповідно до декларації, Віктор Ющенко як народний депутат, заробив 29 тис. 350 грн. та отримав дивіденди від вкладу в банку на суму 1 тис. 728 грн. Дружина пані Ющенка – Катерина Чумаченко, як приватний підприємець, у 2003 році отримала дохід в 363 тис. 955 грн. від здачі в оренду трьох квартир загальною площею 399,4 кв. м. Помешкання перебувають у власності Катерини Чумаченко і її матері — Софії Юхимівни Чумаченко. Минулого року дружина Ющенка також отримала дивідендів та процентів на 115 тисяч 545 грн.

Особисто Віктор Ющенко, крім будинку в Нових Безрадичах, володіє 4,98 га землі в селі Хоружівка, що на Сумщині. Також пан Ющенко має банківський рахунок, на якому заощаджено близько 60 тис. грн. У власності Віктора Ющенка автомобіля немає, натомість ним задекларовані причепи, які використовуються при догляді за пасікою.

Неприйняття
Віктор Ющенко не криє своєї неприязні до Віктора Медведчука. Подейкують, що одна із причин цього – пан Ющенко ніяк не може пробачити пану Медведчуку свою відставку із посади прем’єр-міністра у квітні 2001 року. Сам Віктор Андрійович змальовує цю ситуацію так: „Я не хочу наводити приклад, коли він (Медведчук – С. Р.) об 11 годині ночі діставав із сейфу справу і казав, що при певних обставинах вона може бути задіяна. Я його попросив: швиденько подавай до прокуратури, тому що за цю справу вже два роки парламент тримається”. („Українська правда”, 29 листопада 2001 р.).

Віктор Ющенко з Віктор Медведчуком повівся адекватно. Про це, зокрема, свідчить оприлюднена Дмитром Пономарчуком телефонна розмова між Віктором Ющенком і київським мером Олександром Омельченком, яка відбулася 13 грудня 2001 р. – в день відставки Віктора Володимировича з посади першого віце-спікера. Віктор Андрійович, керуючи процесом збору „мокрих підписів” у парламенті (перебуваючи поза Верховною Радою), цілком виявився вартим пана Медведчука.

На запитання, що спільного у нього з лідером об’єднаних соціал-демократів, Віктор Ющенко відповідає: “Мені здається дві речі: це наші імена і рік народження. Але якщо говорити більш відповідально – це просто два різних політичних погляди на майбутнє України”. („Українська правда”, 10 вересня 2002 р.). Що мав на увазі Віктор Андрійович, здогадатись не важко, якщо детально ознайомитись з його висловлюваннями на адресу пана Медведчука:

„Я кажу це не через симпатії чи антипатії до Віктора Медведчука, хоча я, напевно, ніколи не пробачу йому Василя Стуса. Я думаю, що Стус йому часто сниться”. (УНІАН, 13 березня 2002 р.).

„Я не виключаю бажання Віктора Володимировича мріяти про будь-які посади, у тому числі, прем’єр-міністра … Мені здається, виконання функцій голови апарату президента личило б йому більше. …адміністрація президента і її голова повинні зрозуміти: парламент це не філіал СДПУ (о)”. (УНІАН, 29 серпня 2002 р.).

„Я впевнений, що він (Медведчук) у більшості деформує точку зору Президента, а це позначається на викривленому спілкуванні Кучми з політичними діячами. Думаю, президенту посередники не потрібні”. („Сегодня”, 6 вересня 2002 р.).

„Те, що з приходом Віктора Медведчука Леонід Кучма створив біля себе фабрику, яка створює йому ворогів – це факт”. ( Бі-Бі-Сі, 14 жовтня 2002 р.).

І це, напевно, не все, що думає про Віктора Медведчука Віктор Ющенко. Решту, треба розуміти, ми побачимо і почуємо по завершенні президентських перегонів.

Оточення
Принцип, за яким Віктор Андрійович формує своє оточення, зрозумілий, очевидно, лише йому самому. Логіку тут шукати не варто. При виборі соратників пан Ющенко керується радше емоціо, ніж раціо. „Наша команда, мої побратими — це колектив сильних та мужніх людей, яким я щиро вклоняюся”, — каже лідер „Нашої України” („Дзеркало тижня”, 9 сiчня 2004 р.).

Якщо вірити кулуарним розмовам, то останні півроку „контрольний пакет” впливу на Віктора Ющенка мають керівник його виборчої кампанії Олександр Зінченко і один із лідерів коаліції „Сила народу” Юлія Тимошенко.

Серед тих, хто близький до пана Ющенка – його кум Петро Порошенко, Роман Безсмертний, Олег Рибачук, Юрій Костенко, Віктор Пинзеник, Петро Ющенко. Рідний брат, якщо вірити „Дзеркалу тижня”, має пакет впливу на Віктора Андрійовича.

Особливе місце біля Віктора Ющенка у двох жінок – Віри Ульянченко та Ірини Геращенко. Про впливовість першої на Віктора Андрійовича у журналістських колах ходять легенди. Віра Іванівна достатньо цікавий персонаж в українській політиці. Про її минуле відомо небагато. Подейкують, що свого часу вона була пов’язана із ЧМП „Бласко” і навіть якийсь час перебувала у США. Утім, останні п’ять років Віра Іванівна – вірна соратниця пана Ющенка. Нині працює у парламентській фракції „Наша Україна” і, як кажуть, без її волі у офісі Віктора Андрійовича жодна миша не пробіжить.

Під час парламентської кампанії 2002 року у Віри Іванівни несподівано з’явилась конкурентка – прес-секретар Ющенка Ірина Геращенко. Ще у травні 2000 року, якщо вірити розшифровкам майора Миколи Мельниченка, Олександр Зінченко ( нинішній керівник виборчого штабу пана Ющенка) вважав її надією і опорою есдеківського каналу „Інтер”. Але Ірина полишила телебачення і пішла на роботу до Віктора Ющенка. Під час парламентських перегонів Ірині Геращенко вдалося знайти своє місце біля Віктора Андрійовича. Ірина „фільтрувала” журналістів, які хотіли поспілкуватись із паном Ющенком, намагалася спічрайтерствувати і публічно захоплювалась чоловічою гордістю лідера „Нашої України” – краватками. Це, зрозуміло, сподобалось Віктору Андрійовичу.

Сам Віктор Ющенко так пояснює своє ставлення до соратників: „Я приймаю і поважаю колег за їхню політичну позицію. Вони можуть бути недосконалими, але треба дати їм шанс почути аргументи, і тоді вони будуть іншими. В мене налигачів немає, в мене каси немає – ми нікому не платимо за перебування у фракції. За рік полова відійшла з нашої фракції, відшліфувалися відносини. Сьогодні „Наша Україна” – це основа майбутньої сильної партії європейського типу” („Обозреватель”, 23 вересня 2004 р.).

Погляди
Віктор Ющенко за:

— створення 5 мільйонів нових робочих місць;

— скорочення оподаткування фонду зарплати до 20%;

— ліквідацію податкової міліції;

— формування трикутника „сильний президент — сильний прем’єр — сильний парламент”;

— запровадження нової системи розподілу влади з 2006 р.;

— посилення ролі місцевого самоврядування;

— виборність місцевих органів влади;

— скорочення терміну строкової військової служби до 12 місяців вже з весняного призову 2005р. та запровадження в Україні професійної армії з 2010 р.;

— створення Комітету народного контролю;

— зменшення ставок кредитування;

— забезпечення гарантованого доступу до кредитів для малого і середнього бізнесу;

— ліквідацію „зрівнялівки” у пенсійному забезпеченні;

— гарантування переліку безоплатних медичних послуг;

— зарплату освітянам, яка не буде нижчою за середню по промисловості;

— поновлення 10-річного терміну навчання у середній школі з 5-бальною системою оцінки знань;

— виплату громадянам компенсацій за втрачені заощадження;

— підписання кожним чиновником „Кодексу честі державного службовця”;

— збільшення вдесятеро грошової допомоги матері при народженні дитини;

— запровадження інституту сімейних лікарів;

— використання нафтопроводу „Одеса-Броди” у прямому напрямку.

Віктор Ющенко проти:

— нового перерозподілу власності;

— продажу землі сільськогосподарського призначення з 1 січня 2005 року;

— приватизації „Криворіжсталі”;

— непрозорої приватизації „Укртелекому”;

— перебування українського миротворчого контингенту в Іраку;

— підвищення акцизів на вино;

— переслідування Юлії Тимошенко;

— ідеології, яку обстоює СДПУ(о) і її лідер — Віктор Медведчук.

Регалії
Академік Академії економічних наук України та Академії економічної кібернетики.

Почесний доктор Національного університету “Києво-Могилянська академія” і Острозької академії.

Заслужений економіст України.

Кандидат економічних наук. Тема дисертації – „Розвиток попиту та пропозиції грошей в Україні”.

Нагороджений Почесною відзнакою президента України.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

Почесний громадянин Тернополя.

У 1997 році за рейтингом журналу „Global Finance” увійшов до шістки найкращих банкірів світу.

За даними тижневика „2000”, Віктор Ющенко є одним із засновників Міжнародного фонду „Україна 3000”, Міжнародного Благодійного Фонду імені В’ячеслава Чорновола, ТзОВ „Українська комерційна школа”, ТЗоВ СП „Агропрогрес-Україна”.

Сім’я
„Я належу до тієї категорії людей, для яких сім’я – першопочаткова цінність”, — зізнався Віктор Ющенко. (“Комсомольская правда”, 27 грудня 2002 р.).

Мати лідера „Нашої України” – Віра Тимофіївна (85 років), живе у Хоружівці Сумської області. Працювала вчителем математики. Батько – Андрій Андрійович (помер 1992 р.), воював, був полонений у концтабір „Освенцім”. Після війни вчителював. Віктор Ющенко дуже шанобливо ставиться до батьків: „Мої тато і мама були вчителями: батько – викладач іноземної мови, мама – вчитель математики. Від цього багато в чому залежав порядок в родині…Родина формує і зміцнює особистість, мені пощастило. Якщо вдасться зробити те, що зробив батько і внести такі принципи, такий дух і такі моральні цінності в свою сім’ю, то вважатиму, що частину життєвого шляху пройшов успішно і з честю”. Показово, що діти Віктора Андрійовича називають на „Ви”.

Дружина – Катерина (Кетрін Клер) Чумаченко (43 роки).

Від першого шлюбу у Віктора Андрійовича син – Андрій (19 років) та донька – Віталіна (23 роки). Від другого шлюбу — Христинка (3 роки) та Софійка ( 5 років).

Навесні 2004 року у родині Ющенків народився син Тарас.

Є онучка Яринка.

„Я хочу бути для своїх дітей – і старших, і менших – в першу чергу найкращим другом”, — каже Віктор Ющенко. („

The Ukrainian”, 10 вересня 2004 р.).

Топ-15
Улюблені фрази і висловлювання Віктора Ющенка: „баланс влади”, „злочинна влада”, „знайти формулу консолідації демократичних сил”, „моральне обличчя”, „знайти компроміс”, „прозора і жорстка позиція”, „ефективна політика”, „арифметична дискусія”, „ключова мета проекту”, „публічна підтримка”, „широке розуміння”, „гармонізація процесу”, „ви нас не отруїте, у вас не вистачить куль, у вас не вистачить КамАЗів”, „бандити сидітимуть в тюрмах”, „ваше місце дійсно біля параші” (до міністра внутрішніх справ Миколи Білоконя – С. Р.).

Хобі
Тримає міні-ферму – курей, індиків, овець. Інколи з’являється на нумізматичних зібраннях. Розводить бджіл. Поціновувач давніх ікон, козацької зброї, волинської вишиванки. Любить займатися гончарною та ковальською справами. По неділям на столичному Сінному базарі купує предмети давнини.

На дачі в Нових Безрадичах, що в 20 кілометрах від Києва, у Віктора Андрійовича – куточок Тараса Шевченка.

Малює олією. Обізнані люди кажуть, що емблема „Нашої України” – творіння рук самого Віктора Андрійовича.

Із напоїв перевагу надає червоному вину. Любить народну кухню, устриць, японські суші.

„Я не люблю пасивний відпочинок, не терплю вилежування на пляжі”, — каже Віктор Ющенко. („ The Ukrainian”, 10 вересня 2004 р.).

Чотири роки тому у лідера „Нашої України” з’явилася ще одна пристрасть – гірськолижний спорт: „На Різдво ми з родиною на кілька днів вибралися в Карпати, і там друзі запропонували спробувати з’їхати з гори. Я тренуюся сам, без інструктора. Поступово ускладнюю маршрути”. („Віктор Ющенко: Вірю в Україну” ).

Фарт
„Дзеркало тижня” стверджує, що Віктор Ющенко – фартова людина. „Не виключено, що на підсвідомому рівні люди відчувають його фартовість. До виходу на політичну сцену Ющенко, єдиною людиною, чиїм „домашнім звіром” був Фарт, вважався Леонід Кучма”, — резюмує тижневик. („Дзеркало тижня”, 16 лютого 2002 р.).

Чумаченко
Катерина (Кетрін Клер) Чумаченко народилася у 1961-му році в США. У часи Другої світової війни її мама була остарбайтером, батько воював в Радянській Армії, але потрапив у концтабір. Як каже сама пані Чумаченко, тяжка хвороба батька – туберкульоз, не дозволила її батькам повернутись до України. Сім’я Чумаченків опинилися спочатку у Західній Європі, а потім — в США, де батько все життя пропрацював електриком. Поховано батька у Києві.

За даними тижневика „Новый век”, Катерина Чумаченько закінчила Джорджтаунський університет (міжнародна економіка), у Чикагському університеті отримала ступінь магістра (спеціальність: фінанси, міжнародний бізнес, менеджмент громадських, неприбуткових організацій). Була засновником Українського інформаційного центру. У 1984 році Катерина отримала місце спеціального асистента управління міжнародних відносин митної служби США, де два роки керувала освітніми організаціями. З 1986 року вона працює у державному департаменті США – Bureau for Human Rights, потім – помічником директора міжнародного департаменту. З 1991 року вона представляла в Україні Американсько-українську фундацію, Інститут Пилипа Орлика, USAID, була радником Національного центру навчання банківського персоналу. З 1994 і по 1999 рік, за даними „Нового века”, Катерина Чумаченко очолювала українське представництво однієї із відомих у світі консалтингових структур – Barents Group LLC. Сама пані Чумаченко згадує про переїзд до Києва так: „У 91-му я переїхала до Києва – міста, яке з дитинства вважала своєю батьківщиною. Тоді ж очолила фонд „Україна-США”, а через два роки стала керівником українського відділення міжнародної аудиторської компанії К.Р.М.G” („Труд”, 13 серпня 2004 р.).

З майбутнім чоловіком Катерина Чумаченко познайомилась у літаку під час поїздки групи українських політиків за кордон. „Посередником” між ними став нинішній голова офісу пана Ющенка — Олег Рибачук.

„Новый век” твердить, що після знайомства із Катериною Михайлівною у Віктора Андрійовича з’явилося коло знайомих із числа західних політиків і фінансистів, яких йому не міг забезпечити навіть Вадим Гетьман.

Хоча сама пані Чумаченко каже, що її роль у політичній кар’єрі Віктора Ющенка мінімальна. „Мені смішно, коли кажуть, що чоловік у всьому мене слухає. Люди, які близько знають нашу сім’ю розуміють, що впливати на мого чоловіка неможливо, навіть у побуті, не те, що у політиці”. („Труд”, 13 серпня 2004 р.).

Нині Катерина Чумаченко має громадянство США. Але твердить, що хоче отримати українське громадянство.

Я
„Я не хочу переконувати, що роль особи у історії така вже і маленька”. („День”, 18 грудня 1999 р.).

„Я впевнений, що політика – це чиста справа. У мене немає кришталевих ілюзій, я не хочу виглядати ні краще, ні гірше, аніж є насправді. Для того, щоб люди у майбутньому не були розчаровані, мене сьогодні слід сприймати таким, який я є”. („Факты”, 22 грудня 1999 р.).

„Я не стояв у черзі за прем’єрством, не рвався у це крісло і завжди намагався уникати подібних ситуацій”. „Я щасливий, що в моєму уряді є місце для таких, як Сергій Тігіпко”. („Дзеркало тижня”, 15 січня 2000 р.).

„Я ніколи не займався і не займаюсь політичними інтригами”. („Столичные новости”, 24 жовтня 2000 р.).

„Я не хочу ділити громадян України на тих, хто знаходиться у наметах, і тих, що знаходяться у будинках”. ( УНІАН, 15 лютого 2001 р.).

„Я не йду з політики. Я йду, щоб повернутися” (Із виступу у Верховній Раді, 26 квітня 2001 р.).

„Я переконаний, що актуальна політична еліта — це еліта, у якої Україна в серці”. („Дзеркало тижня”, 28 квітня 2001 р.).

„Я віруюча людина”. („Киевский телеграф”, 25 червня 2001 р.).

„Я ніколи не назву суперником того, хто знаходиться у демократичному спектрі і сповідує демократичні принципи”.( „Столичные новости”, 11 вересня 2001 р.).

„Я — не кар’єрний політик. Я готовий стати у список 451-м. Бо знайду справи, які мене ваблять у житті. Я так ставлюся до політики, як потрібно — і не більше. Якщо мої здібності зможуть щось додати до політики української незалежності та української демократії, я буду в політиці. Певен, що нам усім треба проявляти жертовність…” ( „День”, 22 листопада 2001 р.).

„Я буду там, де я буду найбільш ефективним”. ( „Українська правда”, 29 листопада 2001 р.).

„Я вважаю, що влада добре доклалася, щоб в Україні існувала кишенькова політична система”. („Сегодня”, 28 червня 2002 р.).

„Я дійсно не радикал, мені важко сприйняти вуличний, мітинговий стиль вирішення дуже важких політичних і економічних проблем”. („Україна молода”, 18 червня 2002 р.).

„Я за натурою конструктивна і моральна людина, таким мене виховали батьки. Я хочу грати за чесними правилами, щоб політична діяльність здійснювалась у відповідності із мораллю і законами”. („Дзеркало тижня”, 21 грудня 2002 р.).

„Я реаліст і знаю, що шлях до перемоги не буває дуже коротким і зручним”. („Комсомольская правда”, 27 грудня 2002 р.).

„Я перш за все проукраїнський політик. Від того, якою буде Україна, залежить політична карта Європи і світу. Тому я переконаний, що і Америка, і Росія, і Європа зацікавлені у демократичній Україні”. („Независимая газета”, 26 лютого 2003 р.).

„Я хочу, щоб в нашій країні не хтось один особисто володів правом на істину, хочу, щоб було право вибору”. („Столичные новости”, 18 червня 2003 р.).

„Я переконаний в тому, що політичні діалоги на сході України потрібні. І повірте, у кожного здорового українського політика болить серце від того, що відбувається на сході України”. („Громадське радіо”, 4 листопада 2003 р.).

„Я належу до тих людей, які вважають себе європейцями. Не тому, що мрію потрапити до Європи, – я просто живу в європейській країні”. („Критика”, грудень, 2003 р.).

„Я переконаний що ми сядемо за круглий стіл, де політична і бізнесова еліта випишуть, що ж таке демократична Україна і на яких принципах, на яких засадах має будуватися її майбутнє” (Із виступу перед представниками Європейської бізнесової асоціації, 28 квітня 2004 р.).

„Я не люблю слово “націоналізація”, я не люблю слово „реприватизація”, я не люблю ревізії. Я переконаний, що не успішні політичні сили, аутсайдери будуть вимагати повернутися назад, зробити ревізію, забрати, поділити…”. „Я стверджую — моє оточення не краде! Мої хлопці відповідають перед законом”. ( „Українська правда”, 5 травня 2004 р.).

„Я не Леонід Кучма, я не Віктор Янукович, я Віктор Ющенко. Фаворити – не мій стиль роботи, не мій кругозір, це не моя мораль. Я мав змогу жити за правилами такої моралі але я ніколи ними не користувався. Я вже здав цей іспит” („Компаньйон”, 11 червня 2004 р.).

„Я не розумію ті політичні сили, які хочуть погуляти на двох весіллях” ( Персональний сайт Віктора Ющенка, 22 червня 2004 р.).

„Я прийняв рішення. Я іду в президенти. Ось моя заява! Я виграю вибори! Моя перемога – це перемога усіх!” (Із виступу на Співочому полі, 4 липня 2004 р.).

„Я вірю, що наші діти кинуть виклик інертності й страху старих часів, щоб вперше за цілі сторіччя сказати: “Я хочу, можу і я зміню свою країну”. (“Віктор Ющенко: вірю в Україну”, 2004 р.).

Сергій Руденко,

]]>
http://puls.org.ua/polotics/2004/10/viktor-yushhenko-vid-%e2%80%9ea%e2%80%9d-do-%e2%80%9eya%e2%80%9d.html/feed 0
Леонид Черновецкий: У меня достаточно власти и без президентства http://puls.org.ua/polotics/2004/10/leonid-chernoveckij-u-menya-dostatochno-vlasti-i-bez-prezidentstva.html http://puls.org.ua/polotics/2004/10/leonid-chernoveckij-u-menya-dostatochno-vlasti-i-bez-prezidentstva.html#respond Tue, 19 Oct 2004 21:54:49 +0000 http://puls.org.ua/?p=169 Я достаточно популярный политик и рейтинговый кандидат в Президенты. И голосовать во втором туре я буду как раз за себя! И надеюсь, что я войду во второй тур вместе с кандидатом в Президенты Ющенко, потому что он мне очень нравится – он хороший парень…

Кандидат в Президенти Леонід Черновецький у програмі Два плюс харківської телекомпанії “Об’єктив”

Зураб Аласания, ведущий: — Здравствуйте, в эфире программа «2+» и я, ее ведущий — Зураб Аласания. Мой сегодняшний соведущий – журналист Олег Регеций.

Олег Регеций, журналист: — Добрый день.

Зураб Аласания, ведущий: — Наш сегодняшний гость — Леонид Черновецкий. Я даже не знаю, что назвать в начале: кандидат в Президенты или глава «Првекс-банка»… Но, тем не менее, Леонид Михайлович у нас, и он сидит в центре. Здравствуйте, Леонид Михайлович.

Леонид Черновецкий, кандидат в Президенты Украины: — Добрый вечер всем харьковчанам, потому что я сам — харьковчанин. Я по-особому хотел эти слова произнести! И желаю всем хорошей встречи, динамичной, потому что есть, о чем поговорить.

Зураб Аласания, ведущий: — Спасибо большое. Техническая информация для вас — это телефон студии. Это прямой телефон, вы можете звонить по нему: 717-66-60. Я повторю его еще раз: 717-66-60.
И по просьбе нашего гостя у нас есть еще один телефон, по которому вы также можете звонить, и вы не попадете в студию, зато попадете в бесплатный центр, по которому эти звонки принимаются. Я так понимаю, телефон принадлежит Леониду Михайловичу. И по телефону 8-800-500-4-500 звонки принимаются круглосуточно.
Теперь перейдем к биографии нашего героя.

Биография

Черновецкий Леонид Михайлович, родился 25 ноября 1951 г. в Харькове, гражданин Украины. В 70-м году закончил четвертую харьковскую среднюю школу.
С 1970 по 72-ой – служил в армии, откуда за отличную службу был направлен командованием на учебу в ВУЗ.
С 72 по 77 -ой Леонид Черновецкий учился в Харьковском юридическом институте, по окончании которого получил диплом с отличием и специальность правоведа.
До 81-го года работал старшим следователем прокуратуры Киевской области. Три года спустя, поступил в аспирантуру Харьковского юридического института, по окончании которой получил ученую степень кандидата юридических наук. Тема диссертации, которую защищал Леонид Черновецкий — «Методика расследования хищений, совершенных должностными лицами».
С 84-го по 89 Леонид Черновецкий преподавал в Киевском госуниверситете имени Тараса Шевченко, был заместителем проректора по научной работе.
В 89-м году основал концерна «Правэкс», с 96-го года и поныне – Леонид Черновецкий – народный депутат Украины, член фракции «Наша Украина».
Имеет звание Заслуженного юриста Украины и Почетного работника Прокуратуры Украины. Глава Христианско-либеральной партии, автор ряда законопроектов в сфере экономики и морали, в том числе — об отмене льгот и привилегий для государственных чиновников.
Увлечения: книги, художественное фотографирование, рыбалка, легкая атлетика.
Женат. Вырастил двоих уже взрослых детей – сына и дочь, которые сейчас работают в банковской сфере. Жена и дети, как и Леонид Черновецкий по образованию юристы.
Не судим, к криминальной ответственности не привлекался.

Зураб Аласания, ведущий: — Мы ничего не переврали?

Леонид Черновецкий: — Ну, практически ничего.

Олег Регеций, журналист: — Про фракцию Ющенко…

Леонид Черновецкий: — Да, я действительно член фракции «Наша Украина» и нахожусь в оппозиции к уже действующему режиму. Что для меня очень почетно.

Зураб Аласания, ведущий: — Мы хотели бы первый блок начать с экономических вопросов. Ни Олег, ни я не могли избежать этого соблазна. Вы знаете экономику и, надеюсь, ответите нам эти вопросы. Первый вопрос — чем ближе к выборам, тем более неустойчив курс национальной валюты. Нацбанк обещает, по крайней мере, принять участие в урегулировании курса, выбрасывая в рынок большое количество долларов, чтобы удержать его. А вот эти колебания долларов он называет “сезонными". Вы с этим согласны?

Леонид Черновецкий: — Абсолютно не интересно отвечать на этот вопрос… Потому что я здесь не являюсь представителем банковской сферы. И вообще я, Зураб, давно не занимаюсь бизнесом, я чистый политик. И трижды депутат Верховного Совета. Поэтому такие вопросы меня унижают. Я Вам могу сказать только одно: ничего хорошее из того, что сегодня происходит в любой сфере, которая регулируется нашей страной, пусть наши люди не ждут. Потому что это коньнктурные дела, и связаны они только с одним: завлечь избирателя
проголосовать неизвестно за кого или вообще за не очень хорошего дядю, и, в конце концов, окончательно утратить, ну, самое главное – достоинство и процветание нашей страны.

Зураб Аласания, ведущий: — Я, надеюсь, Вы не пугаете народ, а говорите, так как думаете?

Леонид Черновецкий: — Я тоже надеюсь, что те, кто меня слушают, прочитают это в моих глазах, прямо и на моем лице. Я так думаю, и говорю то, что думаю, потому что отступать мне некуда. Я достиг почти 50-ленего возраста, и уже не молодой человек, чтобы баловаться и рассказывать всякие глупости.

Зураб Аласания, ведущий: — Я вижу, что Вы очень жестко настроены. Но не думаю, что курс доллара — это глупость для населения, которое равняется на него. Ну если Вы не хотите давать такие комментарии, то давайте …

Леонид Черновецкий: — Хотите, дам, но Вам они не понравятся.

Олег Регеций, журналист: — Ну, тогда давайте по-другому: если Вы не хотите говорить о долларе, то давайте поговорим о свинине. Вот в Киеве она стоит 42 гривни. И правительство говорит, что все в порядке. Инфляция планируемая, хотя …

Леонид Черновецкий: — Избиратели едят свинину, я лично ее не ем. Но они, наверное, ее едят. Вот интересно, когда я прилетел сюда в самолете, то бортпроводница Ирина, сказала: обязательно скажите харьковчанам, Вашим землякам о том, что у нас в городе нет света. Вот проблема, пожалуй, поинтересней, чем свинина. Что касается свинины и другой всякой, ну… съедобной штуки, то я могу сказать, что будет она дорожать, качеством становится хуже, до тех пор — ну, как и все остальное — и света в городе будет меньше и воды у вас не будет (зашел вот в ваш умывальник, а воды там нет) – до тех пока к власти не придет Президент, который будет заботиться о народе, будет любить его от всей души, от всего сердца, с Богом в душе. Это важно. Это интересно всем.

Зураб Аласания, ведущий: — И как я понимаю, Вы знаете имя этого Президента…

Леонид Черновецкий: — Конечно. Моя фамилия Черновецкий, и я харьковчанин. Очень важно сказать о том, что я родится в Харькове, прожил здесь 26 лет и элементарный человек, я очень люблю этот город, и это моя родина.

Зураб Аласания, ведущий: — Спасибо, у нас есть звонок от телезрителя, и я надеюсь, что он будет не о долларах и не свинине… Прошу.

Телезритель: — Добрый вечер. Вопрос к вашему гостю. За кого будет голосовать Леонид Черновецкий во втором туре Президентских выборов, если таковые состоятся? И почему?

Зураб Аласания, ведущий: — Вы не представились… Ну, будем считать, что ответ для всех телезрителей.

Леонид Черновецкий : — Я достаточно популярный политик и рейтинговый кандидат в Президенты. И голосовать во втором туре я буду как раз за себя! И надеюсь, что я войду во второй тур вместе с кандидатом в Президенты Ющенко, потому что он мне очень нравится – он хороший парень.

Зураб Аласания, ведущий: — И там Вы его победите?

Леонид Черновецкий: — Сто процентов, потому что мне всего лишь нужно войти во второй тур. Проблема в том, что многие города, в том числе и моя родина – Харьков, да – вы политически не готовы к серьезному голосованию, надеюсь, что после нашей встречи вам многое станет ясно. Потому что средства массовой информации не показывают таких как я, хотя я являюсь одни из самых плодовитых законодателей. Я выдал больше 100 законопроектов в Верховный Совет. Это очень серьезные законопроекты, и сам я человек серьезный, и очень серьезно иду на выборы, и рейтинг у меня, ну, примерно третье место в Киеве, и надеюсь, что после этой передачи он поднимется и в Харькове. И я войду во второй тур.

Зураб Аласания, ведущий: Ваши слова да Богу в уши… Я напоминаю нашим телезрителям телефон нашей студии — 717-66-60. И напоминаю еще один телефон, по просьбе нашего гостя, который (телефон) находится в Киеве. 8-800-500-4-500. Это телефон круглосуточный и бесплатный. Это горячая линия, по которой Леонид Михайлович и его люди принимают звонки, как я понимаю, с просьбами и обращениями за помощью.

Леонид Черновецкий: — Самое главное, с просьбами. Потому что я веду на Украине самые главные социальные проекты и, по сути, я являюсь поводырем.

Олег Регеций, журналист: — Я бы все-таки хотел вернуться к экономическому блоку. Все-таки Вы почетный Президент «Правекс-банка». И сейчас Нацбанк оказывается беспрецедентное давление на коммерческие банки, как в «банановой республике». Заставляет продавать дешевые доллары. Банки не продают дешевые доллары. Меня интересует только одно: это приведет к краху банковской системы или нет?

Леонид Черновецкий: — Какие жуткие вещи Вы говорите… Когда я стану Президентом, никаких проблем с банками не будет…

Олег Регеций, журналист: — А может, и банков не будет?

Леонид Черновецкий: … а если Президентом изберут человека, который не достоин богатой страны, процветающей потенциально Украины, то не будет ни свинины, ни говядины, ни курса нормального, потому что для того, что курс был нормальный, и продукты появились, нужно доверие граждан к нашему государству.
Что касается экономического блока, то я вам скажу, что я успешный человек, я 14 лет назад создал предприятие, в котором работает более 8-ми тысяч человек. И для меня вопросы… ну, вопросы смешные, в том числе мяса и говядины, и вопросы макроэкономические – не проблема, потому что я знаю, где лежат деньги моих избирателей и в частности, закон о лишении льгот чиновников и погашения денег на сберегательной книжке. Это для меня все очень просто.

Олег Регеций, журналист: — Вы знаете, где деньги чиновников лежат?

Леонид Черновецкий: — Да, сто процентов. Они лежат в иностранных банках. И самые богатые люди сегодня у нас на Украине – чиновники. Не такие, как я. Хотя задекларировал вместе с женой 10 миллионов доходов. Хотя я с 99-года….

Зураб Аласания, ведущий: — Это ежегодный доход у Вас?

Леонид Черновецкий: — Да, ежегодный. Но куда мне до министра или какого-нибудь жулика, главы какой-нибудь нехорошей администрации. Я не говорю про Харьковскую, потому что здесь, я надеюсь, все нормально.

Зураб Аласания, ведущий: — Мы тоже надеемся. Леонид Михайлович, Вы отличаетесь от чиновников тем, что Ваш доход заработан, я так понимаю, а их доход не заработан, а наворован.

Леонид Черновецкий: — Я считаю, что зарабатывать деньги путем «брать взятки» — ну, это нехорошо. Во-первых, это разрушает страну. У нас сегодня 7 миллионов трудоспособного населения просто сбежало из Украины, и ищет заработки на уникальном положении в других странах, находясь на третьесортном положении. Для меня лично, как кандидата в президенты это очень унизительно, и как депутата Верховного Совета.

Зураб Аласния, ведущий: — Благодарю Вас, у нас есть небольшой блок вопросов, насчет которого я не то чтобы в сомнениях, но я уже не знаю, как Вы воспримете. Не будет ли, опять таки, для Вас это унизительно? Блок называется «2+10». Мы с Олегом попытаемся задавать Вам короткие вопросы, а вы постараетесь коротко на них отвечать.

Леонид Черновецкий: — А к чему это приведет это, в конце концов?

Зураб Аласания, ведущий: — Вот и посмотрим…

Леонид Черновецкий: — …к каким-то выводам или вы просто задает какие-то вопросы, а я просто на них отвечу?

Зураб Аласания: — Всяко может быть, давайте попробуем. Предупреждаю, вопросы абсолютно все политические.

Леонид Черновецкий: — Ну, я хочу видеть цель. Пожалуйста, я готов ответить на вопросы. Но мне очень интересно, что хотят спросить меня мои земляки. Потому что наверняка много людей и моих одноклассников, и с теми, с кем я учился в группе, и просто в одном дворе жил, хотят что-то спросить.

Зураб Аласания, ведущий: — Понимаю Ваше стремление. Я постоянно держу связь с режиссером, и как только поступит звонок, я сразу выведу его в эфир. Хорошо? А пока мы попробуем наш блок.

 

2+10

Зураб Аласания, ведущий: — Насколько мне известно – одно из Ваших увлечений — это художественное фото. Кого в Вас больше, художника или фотографа?

Леонид Черновецкий: — Политика.

Олег Регеций, журналист: — Вы предпочитаете снимать жизнь такой, какая, она есть, или делать постановочные съемки, с хорошим светом?

Леонид Черновецкий: — Я все люблю натуральное. Я сам натуральный. Я стараюсь выворачиваться, распахиваться на изнанку, как политик. Пожалуй, я одни из немногих публичных политиков на Украине, которого не показывают центральные каналы, поскольку на меня существует запрет. Так как я говорю всегда правду.

Зураб Аласания, ведущий: — Приходится ли Вам подправлять результаты своего труда? Ну, если это фото, то, например, на компьютере, редактировать, ретушировать?

Леонид Черновецкий: — Я уже давно не фотографирую. Я увлечен большой политикой и созданием мощной партии, которая называется Христианская либеральная партия Украины.

Олег Регеций, журналист: — По Вашему опыту, прошлому опыту фотографа, что лучше: хороший фотограф с плохим фотоаппаратом и плохой фотограф с хорошим фотоаппаратом?

Леонид Черновецкий: — Вы знаете, все от Бога. Конечно, фотоаппарат — класс, если хороший. И конечно инструментарий должен быть всегда — класс. Но в принципе — все от Бога, абсолютно. И мои возможности, и ваши возможности. И гениальность ваших вопросов и моих ответов. Это все дается раз и навсегда, когда человек достигает определенного возраста и полностью реализован. Сегодня я себя ощущаю политиком, и фотография меня не интересует. Хотя у меня есть много разных достоинств, как и недостатков. И в частности, я хорошо фотографирую. И если бы взял с собой фотоаппарат, то я бы вас снял, как никто вас не снимал в жизни.

Олег Регеций, журналист: — Это достоинство или недостаток?

Леонид Черновецкий: — Это достоинство. Это класс – я вижу то, что многим не дано.

Олег Регеций, журналист: — То есть, Вы — хороший фотограф с хорошим фотоаппаратом?

Леонид Черновецкий: — Ну, фотоаппарат у меня один из лучших в Украине. Да, класс. Хороший.

Олег Регеций, журналист: — А машина?

Леонид Черновецкий: — И машина у меня очень хорошая. Но машина и фотоаппарат — это разные вещи. Фотоаппарат я купил за собственные деньги. А все остальное – это антураж, все, что должно сопутствовать такому человеку, как я. То есть, оно должно подчеркивать успешность моего бизнеса, поэтому оно должно быть самое-самое.

Зураб Аласания, ведущий: — А в этот антураж входит личный фотограф? У Вас есть личный фотограф?

Леонид Черновецкий: — Да ну, глупости.

Зураб Аласания, ведущий: — А Вам приходилось раздавать фотографии со своими надписями, когда Вы политиком уже стали?

Леонид Черновецкий: — Вообще-то политики у нас в стране показываются центральными каналами таким образом, что они очень смешные. Они обычно или дерутся или плюются, или что-то такое нехорошее делают, да? Хотя в парламенте находится очень много красивых людей, настоящих избранников народа. И среди них есть и коммунисты, и социалисты, и демократы, и кто хотите.

Зураб Аласания, ведущий: — То есть, Вы делите их не по политическому признаку?

Леонид Черновецкий: — Да, я делю по количеству извилин.

Зураб Аласания, ведущий: — Благодарю. Из этого блока, из этой рубрики, хотя и с трудом, но мы все-таки выбрались. Вы сегодня сердитый — не знаю почему. Может, — перелет, может, — Харьков.
Я напомню нашим телезрителям звонок. Леонид Михайлович явно очень ждет звонков от вас. Это 717-66-60 – это телефон нашей студии. И телефон в Киеве 8-800-500-4-500. Круглосуточный и бесплатный. Мне сообщают, что у нас звонок в эфире. Пожалуйста.

Телезритель: — Алло, здравствуйте. У меня такой вопрос, к политике не имеющий никакого отношения. Во время предвыборной кампании каждый кандидат пытается показать какую-то семейную идиллию и везде присутствует с женой. Почему Вы без жены?

Леонид Черновецкий: — А как Вас зовут?

Телезритель: — Оксана.

Леонид Черновецкий: — О, класс, Оксана! Это не свойственное, кстати, для Киева имя — Оксана. Я Вам скажу так. Я только что прилетел на самолете специально для этой и еще одной передачи, которая через полчаса или через 40 минут начнется на другом телеканале. И если будет большое желание — я проверю это социологическим опросом — я буду сидеть все время рядом с женой. И вообще было бы странно, если бы я сидел сейчас рядом с женой.

Телезритель: — Я хочу сказать, что мы Вас очень ждали (Алло, меня слышно — да). Мы сидим здесь с друзьями, сидели и решили голосовать будем именно за Вас! Вы знаете, Вы человек, который внушает доверие…

Леонид Черновецкий: — Правда?

Телезритель: — Да.

Леонид Черновецкий: — Это у меня прямо на лбу написано…

Телезритель: — Так что молодежь Харькова за Вас!

Леонид Черновецкий: — Молодежь обычно, Оксана, Вы знаете, не голосует. Так что Вы позаботитесь, чтоб она голосовала, потому что завтра же ей жить с определенным Президентом и от этого будет зависеть, как мы будем жить завтра.

Зураб Аласания, ведущий: — Это был чудесный и трогательный диалог! Оксана, спасибо и Вам большое. Теперь я на сто процентов получу обвинения, в том, что этот звонок был подставной и что это наш человек. Но я точно в первый раз слышу эту женщину. Как и, надеюсь, Леонид Михайлович.
Ну хорошо, мы продолжим. На очереди небольшая группа религиозных вопросов. Как именно, по-Вашему, христианские ценности, могут помочь поднять экономику Украины?

Леонид Черновецкий: — Очень просто. В Библии прямо написано – «Люби ближнего своего как самого себя». Это касается чиновников. И при моем президентстве каждый чиновник будет отчитываться перед вышестоящим по количеству вопросов, которые он решил, жизненных, ну, для самых незащищенных – в Киеве говорят – «верств населения».
Например, вот начинается рабочий день у главы какой-нибудь там, самой задрыпаной администрации. И он не начинается с того, не решается вопроса, как кому продать землю и сколько украсть. А конкретно решается, что Иванова лежит больной, и она может выйти из дома, родственников у нее нет, и эти проблемы нужно решать. А у Петренко есть проблемы, ну иного порядка, надо срочно помочь с лечением.
Или, например, ко мне обращается более 200 человек сегодня в день. Ну, там жуткие проблемы. Ну, живут люди, например, семья 7 человек в однокомнатной квартире, двое из них больны туберкулезом. У них трое детей. И один из них уже заболел туберкулезом в открытой форме…
То есть, вот такие вопросы будут решать те люди, которых я буду назначать во главе разных исполнительных служб. И это очень важно. И этим я отличаюсь от всех остальных. То есть, я не буду говорить, я жалею народ. Народ ничто, по сравнению с проблемами, Зураб, вашими, или вашими, Олег. У вас их куча, я в этом глубоко убежден. И в нашей стране нет и одного человека, у которого нет проблем. Вся страна в беде.

Зураб Аласания, ведущий: — Я просто язык проглотил, когда услышал Ваши слова… По сравнению с моими проблемами народ ничто? То есть, один человек…

Леонид Черновецкий: — Да это будущее. Это чисто демократический постулат. Голос одного человека, и интересы одного человека, в том числе и Оксаны, он важнее. Они в тысячи раз нужнее интересов безликого государства.

Зураб Аласания, ведущий: — Такое действительно очень редко звучит…

Леонид Черновецкий: — Это давно сказано в «Билле о правах». Это давно уже решено. Иначе мы никогда не станем богатыми. Иначе мы всегда будем говорить: вот народ… мы построим там шахту очередную, введем завод. Это что решит? Да ничего это не решит. Если нет души, если ты этого народа никогда не видел кроме выборов, то о чем с тобой разговаривать? Иди и гуляй.

Олег Регеций, журналист: — Как в чиновника вдохнуть вот эту душу? У Вас чувствуется, есть все-таки душа. Но как чиновнику вдохнуть эту душу?

Леонид Черновецкий: — А из-под палки, куда он денется. Объявляется конкурс, берутся люди только по конкурсу. Ничего личного. Вот, например, Вы мне очень симпатичны, но Вы хотите стать главой администрации Харьковской области…

Олег Регеций, журналист: Нет, не хочу.

Леонид Черновецкий: Ну или, например главой телекомпании…Ну, или, например Героем Советского союза, ну это уже другой вопрос. Я Вам скажу, Вы мне, Олег, очень симпатичны, и буду любить Вас, потому что Вы открытый человек, я это чувствую моментально – много людей через меня проходит — но это ничего не имеет близкого к делу. То есть, во главе каждой администрации тот человек, который пройдет какие-то конкурсные экзамены, а принимать их будут люди, которым я доверяю. А таких людей в Харькове — немало.

Зураб Аласания, ведущий: — У нас есть еще звонок в студию. Вы готовы? Пожалуйста.

Телезритель: — Алло. Меня зовут Татьяна. Леонид, я была сейчас в Киеве, и даже разговаривал с Вашими представителями, вот по тому телефону, который сейчас показывают. Я председатель Всеукраинской федерации многодетных семей, у меня были вопросы по многодетным семьям. А сейчас у меня такой вопрос, чтобы Вы как теоретик и как политик, рассказали нашим людям, кто такой Президент. Вот у нас сейчас многие пенсионеры хотят видеть в Президенте такого домоуправа, который будет им чинить унитазы, крыши, стелить дорожки. Знаете, как это бывает. А вот что такое Президент — очень мало людей себе представляет. А вот как Вы видите, что такое президент?

Леонид Черновецкий: — Я Вам скажу, Татьяна, что Президент должен стелить дорожки, чинить унитазы, и делать дороги, и проводить в Харькове освещение. Это не проблема. Через конкретных людей. То есть, вот такая линия — только их будет миллион, будет по Украине кругом. Каждый сможет позвонить и сказать: у меня, у нас есть такие-то проблемы, мне нужен чиновник.
Кстати, с унитазом. Когда меня в Днепропетровске спросили, за какую я систему ЖЭКовскую или другую, я вспомнил случай, когда у нас знакомым чинили канализацию, просто сняли унитаз – потому что нельзя было по-другому — и три дня человек жил без унитаза. Меня эта страшно интересует тема. Так что, Татьяна – это и есть Президент: человек, который интересуется, как живет народ.

Олег Регеций, журналист: — Есть сейчас такая система — «кондоминиум», как Вы к ней относитесь?

Леонид Черновецкий: — А что такое «кондоминиум»?….

Зураб Аласания, ведущий: — Это такой большой дом, где есть свои правила и свои законы.

Леонид Черновецкий: — Кондоминиум – это для элиты. Это для элиты. Элита обычно не голосует. А вот «хрущевки»…. кондоминиумы в моем представлении. Я их очень много видел. Ну, вообще это для очень богатых людей специальные дома и со специальными правилами. Путь они сами решают свои проблемы. Меня они интересовать не будут.

Зураб Аласания, ведущий: — Какую конфессию Вы поддерживаете?

Леонид Черновецкий: — Все христиане… В Харькове меня крестили, в одной из церквей; я родился на Лермонтовской улице. А вообще я — протестант. Это одна из ветвей христианства. Ну, она отличается от православия тем, что идет непосредственное общение вместе с проповедником. И слушателям говорятся слова о Боге. Как в Библии написано: там, где двое — там и я. Если я начинаю говорить о Боге, то он уже рядом с нами, нас трое. …

Олег Регеций, журналист: — А скажите, как протестанты относятся к православным?

Леонид Черновецкий: — Вы про Библию не говорите, потому что я прочел ее 8 раз. И кандидат наук. Давайте не будем эту тему поднимать, потому Вам ну… будет… ну, не очень…

Олег Регеций, журналист: — Я хотел бы получить ответ на вопрос. Это не полный ответ, я надеюсь. Я хотел спросить, как протестантство относится к православным?

Леонид Черновецкий: — Классное отношение. К любой конфессии отношения совершенно равное. И для меня нет никаких проблем. Я недавно награжден орденом Архимандрита. Ну, для меня это не является какой-то, каким-то особенным событием, но таким образом святейший Филарет Украинской Православной Церкви подчеркнул мою значимость как законодателя, поскольку я очень много законопроектов подаю для поддержки церкви. А вообще я… это обычное христианство, ну, проявления католическое православное, и протестантское. Ну, протестантское — Америка, католическое — Италия, ну, православное сохранилось только на бывшем постсоветском пространстве. Ну, Кипр и Греция…

Зураб Аласания, ведущий: — Провели короткую лекцию…

Олег Регеций, журналист: — …Эфиопия еще…

Леонид Черновецкий: — Ну, Эфиопия не знаю. Да, может быть. Они там, Христос, что там он был…

Зураб Аласания, ведущий: — Так как у нас…

Леонид Черновецкий: — В Библии про Эфиопию вообще не сказано….

Олег Регеций, журналист: — Ну, только про Эфиопского евнуха. Давайте, хорошо, веру из дел покажите Вашу. Веру из дел. Сколько Вы жертвуете на благотворительность ежегодно?

Леонид Черновецкий: — Да, вера — это от души. И делаю это от души. И трачу около миллиона долларов в год на людей. Но дело не в этом. Деньги — ничто. Я Вам скажу, что самое главное — то, те социальные проекты, которые Бог дал мне в руки. Это нечто невероятное. Это настоящее чудо. Тысячи человек в период, когда тепло, и две тысячи зимой, постоянно получают бесплатные обеды в моей столовой…

Зураб Аласания, ведущий: — Знаменитая «Стефания»?….

Леонид Черновецкий: — … да, столовая «Стефания». Это очень серьезный благотворительный проект.

Олег Регеций, журналист: — Я там был. Это действительно нечто потрясающее, ничего подобного я никогда не видел!..

Зураб Аласания, ведущий: — Я к тому, что Вы тратите достаточно много денег для этого. Но говорят, при этом Вы еще общаетесь с бомжами. Каждый день тратите на это время.

Леонид Черновецкий: — Да. Ну, каждый день — я бы не смог в парламенте бывать. Я это делаю по воскресеньям.

Зураб Аласания, ведущий: — И что это вам дает?

Леонид Черновецкий: — Ну, во-первых, беспризорные люди — удивительный народ и мы их поднимаем через Бога. Процентов 10 возвращается из мусорника в жизнь. Ну, это главная победа. А во-вторых — люби ближнего своего. И это очень важно. И я хочу быть уверен, что сам достаточно влюблен в ближнего, и как политик, и как верующий человек.

Зураб Аласания, ведущий: — И проверяете это таким путем?

Леонид Черновецкий: — Да. Проверяю это сам на себе. Потому что это люди очень не простые.

Зураб Аласания, ведущий: — И сколько Вы времени каждое воскресенье проводите в этом центре?

Леонид Черновецкий: — Каждый раз все больше. Но это уже год. Я как-то дал себе слово, что буду это делать. И я туда хожу. И вообще там не только беспризорные. Туда приезжают люди со всей Украины. Из Харькова, не так много. Из Западной Украины вообще-то очень много, ну там очень бедное население. И многие вопросы удается решать и квартирные, и какие угодно. И этот телефон специально оставлен для тех, у кого проблемы.

Олег Регеций, журналист: — Это одна поддержка. Но юридические вопросы также решаются…

Леонид Черновецкий: — Совершенно верно. 19 юристов, которые обслуживают прямо в центре, и 150 у нас всего юристов. И я непримиримый человек, когда это касается чьей-то беды.

Зураб Аласания, ведущий: — Благодарю, я воспользуюсь случаем, и напомню еще раз телефон: 8-800-500-4-500. И напомню телефон студии 717-66-60. Вы можете звонить прямо сейчас и задавать интересующие вас вопросы. А мы тем времен переходим к рубрике «2+5». Это рубрика, которую мы записали заранее, на улицах. Их задавали такие же харьковчане, как мы с вами.

2+5

1-й вопрос: – Леонид Михайлович, как человек, который имеет отношение к Правекс-банку, скажите, пожалуйста, почему людей, которые оформляют в этом банке кредит, в нагрузку заставляют подписываться на газету «Имею право» или «Ваш выбор» – не помню точно название?

Леонид Черновецкий: — Ну, вообще, что вам дался этот «Правекс-банк»? Я горжусь тем, что я стоял во главе его создания, но сегодня им руководят совсем другие люди.

Зураб Аласания, ведущий: — Благодарю, возможно, это ответ.

Леонид Черновецкий: Это я Вам даю полную гарантию.

2-й вопрос: — Леонид Михайлович, почему банк, который Вы основали, нарушает банковскую тайну: в адрес клиентов приходит политическая реклама, хотя вроде бы эти адреса должны храниться втайне?

Леонид Черновецкий: — Где вы взяли этих людей? Это специально возле банка ходили? Ими как вы их определили?.. Или у нас так много клиентов?

Зураб Аласания, ведущий: — Ваш банк достаточно известен. Не хотелось бы делать комплиментов, но это так.

Леонид Черновецкий: — Потому, что… Да не охота совершенно мне по банку ничего говорить. Это… не кредиты меня не интересуют, ни депозиты. Я не занимаюсь ими, честно.

Зураб Аласания, ведущий: — О’кей, принято. Пожалуйста, если у нас есть звонок, то может быть, живой харьковчанин спросит лучше. Прошу.

Леонид Черновецкий: — А чего лучше, пусть хуже скажет. Только пусть оживут. Послушайте, харьковчане, оживите! Потому, что если не вы — кто тогда?! Это же моя родина! Неужели ничего интересного я вам ответить не смогу?

Олег Регеций, журналист: — Но харьковчане люди практичны. Понимаете, они очень интересуются финансами, банками….

Леонид Черновецкий: — Харьковчане -безработные, и слабо политически, ну как бы, выраженные на политическом сообществе. Я знаю харьковчан, это моя родина, но я знаю много людей, которые, ну, были недовольны тем, что происходило.

Телезритель: — Алло, здравствуйте, Леонид Михайлович. Скажите пожалуйста — меня зовут Ирина Владимировна — меня очень интересует: вот я по всему городу вижу только агитационные щиты, ну, с Виктором Януковичем. Меня, как жителя Харькова, это очень раздражает, потому что нарушаются права всех избирателей. Никаких других щитов, других партий….

Зураб Алсания, ведущий: — Спасибо.

Леонид Черновецкий: — Ирина Михайловна, я полностью с Вами согласен, мне нечего даже добавить. Я тоже этим возмущен. Более того, мои щиты, например в Крыму, в Николаеве просто срезают. Ну, неужели так уж боятся? Чего? И с такой фигурой, не знаю… Висишь — ну виси, но хотя бы не срезай уже щиты конкурента. Но с Вами все будет классно. С такими людьми можно идти в бой!

Олег Регеций, журналист: — А Вы в Харькове пытались повесить щиты свои?

Леонид Черновецкий: — В Харькове пытался.

Олег Регеций, журналист: — И как?

Леонид Черновецкий: — Ну, слабовато выходит, потому что начальство, видать, маленько напугано.

Олег Регеций, журналист: — Так срезают или не разрешают?

Леонид Черновецкий: — Не, не разрешают, всякие такие штучки…

Олег Регеций, журналист: — А что они говорят? Ведь Вы такой добрый…

Леонид Черновецкий: — Я добрый только для избирателей, но я очень жестокий человек, что касается людей, который мешают жить простым людям. Я их не люблю.

Зураб Аласания, ведущий: — Спасибо за эти ответы. Как только появится звонок…

Леонид Черновецкий: — …и у меня масса на них…..Мало того, я не ухожу из власти, я депутат Верховного Совета. Звоните мне смело, не бойтесь, все нормально.

Зураб Аласания, ведущий: — Хорошо, как только поступит звонок, я немедленно выведу его….

Леонид Черновецкий: — …у меня достаточно власти и без президентства.

Зураб Аласания, ведущий: — Не сомневаюсь. У нас готова еще одна рубрика. Она называется «2+1». Я уже знаю, как Вы к ним относитесь… Мы с Олегом Вам задаем вопросы, а Вы отвечаете «да» или «нет». Так сможем?

Леонид Черновецкий: — Давайте. Пожалуйста.

2+1

Зураб Аласания, ведущий: — Религия — это опиум для народа. Согласны?

Леонид Черновецкий: — Согласен.

Олег Регеций, журналист: — Ударили по правой — щеке подставь левую. Это тпро Вас?

Леонид Черновецкий: — Да.

Зураб Аласания, ведущий: — В Бога вы верите больше чем в себя. Это так?

Леонид Черновецкий: — Так.

Олег Регеций, журналист: — Бог дал, Бог взял. Это справедливо?

Леонид Черновецкий: — Справедливо.

Зураб Аласания, ведущий: — Богатый человек и честный человек — понятия несовместимые. Это так?

Леонид Черновецкий: — Это не так, это наоборот бывает, чаще.

Олег Регеций, журналист: — Честный человек – это глупый человек. Это правда?

Леонид Черновецкий: — Неправда. Бедный человек — это… Вообще бедность – это порок какой-то. Бедность души бывает, а материальная бедность… Бедный у нас весь народ.

Зураб Аласания, ведущий: — Законы в Украине работают только для тех, у кого есть власть и деньги. Это так?

Леонид Черновецкий: — Это так.

Олег Регеций, журналист: Нет плохих законов, есть плохие исполнители. Это правда?

Леонид Черновецкий: Это сложный очень вопрос. Плохих законов масса, а плохих исполнителей, плохих исполнителей – это вся масса исполнителей, это вся чиновничья братия.

Зураб Аласания, ведущий: Все, что нас сейчас надето — стоит больше 10 тысяч долларов?

Леонид Черновецкий: (пауза) — Намного.

Олег Регеций, ведущий: Ваши ответы были искренними?

Леонид Черновецкий: (улыбается)

Зураб Алсания, ведущий: — Судя по всему, да.

Леонид Черновецкий: — Это написано на моем лице с момента, как зашел на вашу передачу. Зачем бы прилетал сюда самолетом, чтобы кривляться и говорить какие-то вещи. Ну, я искренний человек.

Зураб Аласания, ведущий: — Логично. Леонид Михайлович, Вы идете совершенно самостоятельно на эти выборы, или у Вас есть поддержка какой-то из партий, известных в стране?

Леонид Черновецкий: — Я одиночка. Одиночка, как политик, и в бизнесе. Мне это состояние очень нравится. Я большого о себе мнения, как об исполнителе, как реализатора своих идей. Я большой фантазер и все мои фантазии — они запросто, запросто сбываются. Но в данном случае речь идет не о фантазиях, а том, что в определенное время я стал моралистом, и это логическое продолжение моей политической карьеры.

Олег Регеций, журналист: — А как же тогда вот Христианская либеральная партия? То есть, Вы глава партии?

Леонид Черновецкий: — Да, я глава партии.

Олег Регеций, журналист: — То есть, партия Вас поддерживает?

Леонид Черновецкий: — Да, партия меня поддерживает.

Олег Регеций, журналист: — А как же партия может быть христианская и либеральная?

Леонид Черновецкий: — Очень просто. Иисус в моем представлении, был революционер, потому что он ходил по уже давно протоптанным дорогам, где религия преобладала. Это что значит: ну красивая одежда, упитанная физиономия у чиновника – я не чиновник — и какая-то, ну… можно прикрыться разными вещами…
Обязательное присутствие церкви во время выборов, со свечкой и с умной физиономией, это называется фарисейство. Иисус фарисеев гонял по всей Галилее, и другим местам. И говорил им, что они негодяи. И что они на самом деле обманывают народ, и только восседают на этих местах, а на самом деле в душе-то у них все прогнило. Вот это мое представление о религии. Правда, немножко.

Олег Регеций, журналист: — Так о Христианской либеральной партии?…

Леонид Черновецкий: — Так вот Иисус был свободный человек. И он оставил свой след в истории христианской, я таким его воспринимаю.

Олег Регеций, журналист: — И хотите таким же быть.

Леонид Черновецкий: — Любой человек …нет. Я хочу быть, конечно, лучше. Я хочу быть добрее, я хочу больше чувствовать боль другого человека. Это так. Все остальное — я верю в Бога. Я не Бог, я как и здесь присутствующие, конечно, грешный человек.

Зураб Аласания, ведущий: — Спасибо, Леонид Михайлович. Время нашей передачи подошло к концу. Я обязан дать Вам время на прямую агитацию, если Вы, конечно, его возьмете. На откровенную, прямую агитацию. У Вас есть 120 секунд.

Леонид Черновецкий: — Дорогие харьковчане. Обычно я говорю, уважаемые избиратели, но в данном случае я обращаюсь к тем, с которыми я прожил 26 лет своей жизни. Я обычный харьковский парень, безотцовщина послевоенная, человек, который сделал себя сам. Я прошел в жизни самые разные этапы, но везде я хотел представить себя лучше. Сегодня я хочу вам представить свою кандидатуру, и представляю, чтобы имели право выбора — не пожалейте о своем выборе. Обязательно придите на выборы, кто бы вас не пугал.
Харьков милицейский город, таким я его знал еще в детстве, но когда вы будете один на один в кабинке, никто вас не проконтролирует. От вас зависит выбор, за кого вы проголосуете — так вы и будете жить!
И, наконец я всегда говорю одно и тоже. Я не хочу у вас взять что-то личное. Я хочу вам отдать — часть своей души! Примите ее, независимо от того, как вы проголосуете.
И еще одно. Я всегда говорю об этом в парламенте, все кто слушает эту передачу — позвоните своим родным и близким, пожилым, потому я хоть и не пожилой, я всегда жду звонка от своих детей. Это очень важно сделать сегодня. Если вы меня уважаете, сделайте это! А все остальное мы решим и в парламенте, и на президентском посту.
Но я хочу, чтобы вы знали: я реальный кандидат в Президенты Украины. Я очень многим отличаюсь от других кандидатов в президенты, в том числе и тем моим желанием сделать русский язык на уровне государственного. Спасибо вам!

Зураб Аласания, ведущий: — Спасибо и вам, Леонид Михайлович, я под впечатлением. Спасибо и Олегу Регецию. Беседа, по крайней мере, с гостем — на этом завершена.

Леонид Черновецкий: — Спасибо вам, харьковчане.

“Табель”

Зураб Аласания, ведущий: — Ну вот, Олег, что скажешь о сегодняшнем госте?

Олег Регеций, журналист: — Я могу сказать, что мне было интересно. Понятно, что многие наши вопросы — это проверка, как человек держит удар. Я могу сказать, человек действительно держит удар. Он не боится острых вопросов. Он вначале сказал, мол, давайте острые вопросы. Это действительно его взбодрило. Ну, программа начиналась так. Стандартные вопросы, стандартные журналисты. Но, я думаю, к середине программы уже было не скучно. То есть, он уже как бы проснулся, начал активно говорить, открывать свою душу. Я думаю, зрителям было интересно посмотреть на живого человека, который иногда чего-то не знает, от чего-то уходит, к чему-то идет. Я думаю, что в любом случае — это живой человек, и тема очень интересная.

Зураб Аласания, ведущий: — Он совершенно нетипичен. Он говорит, то ли что он думает, то ли…я не знаю По крайней мере, мне редко доводится слышать такое от наших политиков. Обычно это штампованые стандартные фразы. По-моему, он говорит то… я за него не агитирую, но он произвел на меня очень сильно впечатление.
Спасибо, Олег, и тебе, мне кажется, что это была одна из самых интересных программ.

Олег Регеций, журналист: — Благодарю, мне тоже было очень интересно.

Зураб Аласания, ведущий: — Вот теперь действительно все.

]]>
http://puls.org.ua/polotics/2004/10/leonid-chernoveckij-u-menya-dostatochno-vlasti-i-bez-prezidentstva.html/feed 0
Кравчук: Мені дивно, що ви вживаєте такі слова СДПУ (обрізана) http://puls.org.ua/polotics/2004/10/kravchuk-meni-divno-shho-vi-vzhivayete-taki-slova-sdpu-obrizana.html http://puls.org.ua/polotics/2004/10/kravchuk-meni-divno-shho-vi-vzhivayete-taki-slova-sdpu-obrizana.html#respond Tue, 19 Oct 2004 21:52:46 +0000 http://puls.org.ua/?p=166 Що Ви скажете Януковичу, якщо він програє? Я скажу: “Ви програли, тому що допустили десь помилки у виборчій кампанії. Але на цьому життя не припиняється, для історії це надто вагома робота, і історія оцінить вас позитивно. А пану Ющенку я скажу, що він дуже хотів виграти, тому програв. Ефір Леоніда Кравчука на Громадському радіо

Микола Вересень: Добрий вечір, це програма “Громадського радіо” “Тема дня” на замовлення радіо “Ера-FM". Мене називають Микола Вересень. Сьогодні у нас в гостях перший Президент України Леонід Кравчук, і ми раді з цього. Добрий вечір!

Леонід Кравчук: Добрий вечір!

Микола Вересень: Пане Президенте, дуже гостра ситуація в Україні, не мені Вам розповідати. Ви так ніби навіть всередині цієї ситуації, може й не в епіцентрі, як сказав би тут пан Піховшик, але не скраю точно. Мені здається, що нація потребує зараз якогось авторитету, хтось має бути над цим двобоєм. Коли я побачив рекламу Вашу, я подумав: це та людина, яка могла б бути над двобоєм, не рефері, не суддею, а просто стояти над всіма і казати: “Ну, знаєте, тут би варто пришвидшитись, а тут варто загальмувати". Я не думаю, що зараз ситуація гостріша, наприклад, ніж ситуація в Україні у 1989-1991-х роках, коли виборювалась незалежність і коли Ви брали в цьому безпосередню участь, і коли вели важкі переговори в Кремлі і в Новоогарьово. Не думали Ви в такому напрямку, коли Вам пропонували за когось щось сказати, не думали, що може стати над цим двобоєм, чи трибоєм, чи чотирибоєм?
Леонід Кравчук: Ви знаєте, я скажу речі, які, можливо, не всі зрозуміють зразу, але вірю, що врешті-решт зрозуміють, а саме: двобою немає. Коли ми виборювали незалежність, там поставало питання – бути Україні в Союзі чи незалежною країною. Тобто це змінювалась філософія життя, це змінювався курс, це змінювались підвалини всього. І то був двобій тих сил, які хотіли зберегти Союз і стару систему, і тих сил, які хотіли побудувати нову державу, нове життя. Що ми маємо зараз? Я був на “5 каналі” і мені поставили це питання. Я говорю: “Ви знаєте, дивна ситуація. Замість того, щоб аналізувати програми, куди хто збирається вести Україну, яку економіку будувати, яку зовнішню, внутрішню політику, які проблеми вирішувати сьогодні, завтра, післязавтра… А ми про що говоримо? Про отруєння, про біологічну зброю, про ще щось….

Микола Вересень: І про яйця ми теж говоримо.
Леонід Кравчук: І про яйця також говоримо. Ми перейшли від аналізу суттєвих проблем президентських виборів, майбутнього держави до дрібних абсолютно речей, які в цивілізованому суспільстві не повинні виноситися на такий рівень обговорення. Це мало б бути просто комою в усій цій системі, якщо це сталося – в когось кинули камінням чи яйцем, чи когось отруїли…

Все переведено в площину цих розмов. Який це двобій? Це – використання примітивного способу нав’язування людям філософії, що він поганий, тому що він здоровий. А той хворий, то він добрий, тому що його отруїли. То ви вибирайте його тому, що його отруїли. У мене це не вкладається в голові. Тому стати над цим ніхто не захоче. І я тим більше не захотів.

Микола Вересень: Соціологи твердять, що якщо не було б все ж таки того отруєння чи тієї хвороби, то пан Ющенко за всіма показниками, при рівності можливостей, перемагав би дуже швидко. Це соціологи кажуть, я не знаю. При чому три місяці тому вони всі говорили так. Зараз, перед виборами, вони по-різному говорять. Виникає таке питання: якщо не вкидати цих брудних технологій, то фактично нація не те щоб вже зробила вибір, а так, натякнула: “нехай, мабуть, оцей буде, він слабкий, у нього погана команда, але вже нехай оцей буде". Тепер ситуація змінилася. Чи це означає, що за три місяці змінились настрої в людей?
Леонід Кравчук: Ні, настрої не змінилися, змінилися наслідки аналізу підсумків передвиборчої кампанії в опозиції. Я скажу відверто: після цих кроків, які зробив уряд Януковича щодо пенсій, щодо всього, ситуація з рейтингами різко колихнулася. І я зрозумів так, що опозиція, зокрема, команда Ющенко, захотіла дати додаткові аргументи. Може вона б їх шукала в іншій площині, але сталося те, що сталося – Ющенко справді захворів, йому можна тільки співчувати.

Але хворобу можна тільки лікувати, після лікування сказати причину хвороби і на цьому поставити крапку. А можна лікувати разом з виборцями. Можна виборцям нав’язати, що вони будуть переживати, що вони будуть брати участь в усьому цьому. І тоді ситуація змінюється, але для цього потрібна правда або остаточні висновки. А коли правди немає, остаточних висновків немає, коли йде огульне звинувачення влади, коли йдеться про біологічну зброю, то це вже загалом переходить ту межу, за якою починається щось інше.

Микола Вересень: Перепрошую, пане Президенте, у нас є слухач. Добрий вечір, Ви в ефірі, ми Вас уважно слухаємо.

Слухач: Добрий вечір. Це перший Президент України, і він коли став Президентом він напевно мріяв про Україну, якою вона буде через, наприклад, 10 років. Те, про що мріяв Кравчук, збулось чи ні?

Микола Вересень: Дякую.
Леонід Кравчук: Я думаю, що за своє життя не побачу, не відчую своїх мрій у повному обсязі, тому що мрії людини – це дуже широке, дуже велике поняття. Я мріяв про багату Україну, про демократичну Україну. Зараз вона ще і не багата, і не демократична. Але є одне, про що я кажу сьогодні: вона стала на цю дорогу і поступово цією дорогою йде.

Микола Вересень: Пане Президенте, з ваших слів я зрозумів, що обидва кандидати не сильно відрізняються. Ніхто з них не хоче залежності, ніхто з них не хоче зубожіння народу, ніхто не хоче, щоб було недемократично. Однак, за яких умов ви могли б підтримати Віктора Ющенка?
Леонід Кравчук: По-перше, я добре знаю того і того кандидата. І коли б я їх менше знав, то можливо і вибір свій зробив би більш легковажний або більш поверховий. І коли б я менше знав команду того і того, я також може швидше вибирав би або нікого вибору не зробив би.

Я ставлюся нормально до Віктора Андрійовича, знаю його давно, але переконаний, що з тими завданнями, які стоять сьогодні перед Україною, може він і справиться – я не буду говорить “не справиться". Але йому потрібен час, його треба настільки докорінно змінити свою команду, що він можливо не встигне цього зробити. Отут у мене є сумніви, і тому я став на бік Януковича.

Микола Вересень: Які умови могли б призвести до того, щоб членом ЦК або членом Політбюро ЦК в ті часи стала б людина, про яку б говорили, що вона двічі знаходилась за ґратами?
Леонід Кравчук: Все залежить від конкретних обставин, конкретної людини. Коли в даному разі, я розумію, йдеться про…

Микола Вересень: Віктора Федоровича.
Леонід Кравчук: …Віктора Федоровича Януковича, то, по-перше, ми беремо один, на мою думку, дуже важливий фактор – коли були ці судимості, в якому віці і за що. Я вивчив ретельно. По-перше, це були судимості в іншій країні, якої зараз у нас немає. То була країна, де не було зовсім ніякого закону, Конституції, було одне — рішення Політбюро, рішення ЦК.

І коли людину могли засудити за кілограм хліба і не судити, скажімо, за більш широкі, масштабні речі, не можна той час накласти на сьогоднішній час, і того малого, молодого юнака Януковича – на сьогоднішній день. І коли б, скажімо, було таке в житті будь-якої людини – я не можу сказати, щоб вона могла зразу бути обрана членом ЦК чи не могла бути обрана членом ЦК. Але до неї не було б ніяких претензій. Але тоді не було демократії, тоді казали: “Вересень може бути, а Кравчук ні". І все, цього достатньо. А зараз обирає народ.

Микола Вересень: Є слухач. Добрий вечір, Ваше питання, будь ласка.

Слухач: Добрий вечір. Леонід Макарович каже, щоб ми вели бесіду про передвиборчі програми кандидатів. А як про це говорити, якщо в передвиборчій програмі записано одне, а кандидат у Президенти робить зовсім протилежні заяви? Мова йде про заяви Януковича про двомовність, подвійне громадянство.

Микола Вересень: Дякую.
Леонід Кравчук: У Віктора Федоровича Януковича в програмі нема про двомовність, про подвійне громадянство. Там загалом ця тема не записана. А те, що Віктор Федорович пропонує, то він як демократична людина і я як демократична людина, він має право пропонувати, а я маю право з ним не погоджуватись. Але відкинемо раз і назавжди право моє, наше, ваше забороняти будь-кому вносити будь-які пропозиції. У чому суть демократії? Янукович вносить пропозиції, а ви йдете до урни і голосуєте проти, оце є демократія. А якщо ви забороняєте мені мати свою думку і хочете, щоб я думав тільки так, як ви, значить, ви не демократ, і тут не пахне демократією.

Микола Вересень: Пане Президенте, якщо австрійські лікарі доведуть – бо у нас я не пам’ятаю, щоб хоч одне слідство довелося до кінця, починаючи від Гетьмана і закінчуючи Гонгадзе – що це було штучне, зумисне отруєння. Вони більше нічого не скажуть, бо слідство тоді буде – або не буде.
Леонід Кравчук: Але вони не знайдуть “автора".

Микола Вересень: Це вже слідчі органи України мають думати. Я колись подумав: в Конституції, в законах нічого не написано, якщо, наприклад, є 5 кандидатів, і одному з них зробили погано – отруїли, не отруїли. Я подумав: “Хтось може це зробити, і якщо його не знайдуть, значить, волевиявлення не є справедливим, бо з 5 залишиться 4 кандидати, бо один буде, умовно кажучи, хворий". Мені здається, це не демократично.
Леонід Кравчук: Спочатку треба довести, що є факт отруєння або факт застосування біологічної зброї, і тоді вже можна говорити про наступне. На сьогодні лікарі кажуть: ні того, ні іншого немає. І це можуть довести навіть не лікарі, а судмедекспертиза. От якщо вона доведе, а в Австрії вона є тільки в одному університеті…. Для цього на аналіз треба брати волосся, нігті тощо. Я з ним ніколи не зустрічався, але це, мабуть, процедура складна і довготривала. Але вже сьогодні ми не можемо говорити ні те, ні інше, і тому я проти того, щоб робити точні заяви.

Коли, скажімо, Ющенко або Зінченко точно, без будь-яких обмовок кажуть: “Ось подивіться на мене – це зі мною зробила влада". Розумієте, що це означає? Можна так говорити? Це можна списати на емоції, але ж це кандидат у Президенти. Які емоції? Коли в тебе є офіційний документ, що тебе отруїли – будь ласка, я сам проголосую за будь-яке покарання для тих, хто отруїв. Але коли нема, а ти вже звинувачуєш всіх?

Микола Вересень: У нас є слухач. Добрий вечір, ми Вас слухаємо.

Слухачка: Добрий вечір. Ви сказали, що людей відволікають від основних проблем – від виборів, проблеми фальсифікації. Відволікають тим, що думають над тим, отруїли чи не отруїли Ющенка, що там сталося з Януковичем в Івано-Франківську, треба чи ні проводити конституційну реформу. Як ви думаєте, кому вигідно відволікати зараз людей від основної проблеми, аби люди бачили, що дійсно робиться в країні?

Микола Вересень: Дякую.
Леонід Кравчук: Цікаве запитання, я справді погоджуюсь з Вами, що передвиборчу кампанію зводять до шоу, до примітивного аналізу речей, які не повинні аналізуватися всім суспільством. Є професіонали, які повинні робити висновки. Медики, принаймні. А кому це вигідно? Вигідно тим, кому нема що людям сказати. Коли нема чіткого бачення проблем і їх розв’язання, тоді починають все переводити в площину іншу.

Микола Вересень: А фальсифікація? Важливе питання про фальсифікацію…
Леонід Кравчук: На мою думку, закон, який ми прийняли, та кількість спостерігачів, представників партій на виборчих дільницях, в комісіях – вони не дадуть можливості широкої фальсифікації виборів. Сказати, що зовсім не буде фальсифікації, ніхто не наважиться, бо немає, напевне, в світі країни, де не було б якихось огріхів у цьому плані. Але фальсифікація, яка може докорінно змінити підсумки виборів, я в таку фальсифікацію не вірю.

Микола Вересень: Була дуже різка критика і з боку Євросоюзу, і з боку державного департаменту США, стурбованість тим, як проходить передвиборча кампанія в Україні. Як би ви її прокоментували цю занепокоєність?
Леонід Кравчук: Я загалом за критику, але я проти залякувань. Навіть, якщо це йде від великої, тим більше демократичної країни – залякувати непристойно і негідно. Тому що потрібно дуже уважно навіть великим дивитись в дзеркало на себе. Коли на з’їзді арештовують тисячу чоловік, і нічого…

Уявіть собі, що сьогодні в Харкові на мітингу, де виступає Ющенко, заарештували двох осіб. Тоді департамент зробив би чергову заяву, що там порушуються права людей, а тут – так і має бути. Я проти тиску на Україну. Ми велика держава, велика нація, ми великий народ, ми не можемо допускати, щоб на нас будь-хто здійснював тиск.

Микола Вересень: Сьогодні останній день, коли ми можемо говорити про соціологію. На Вашу думку, соціології можна вірити?
Леонід Кравчук: Я сказав би так: соціології потрібно довіряти і її слухати. Якби була одна якась фірма, я сказав би, що не можна. А коли їх у нас уже, слава Богу, десятки і коли ми можемо порівнювати, коли ми можемо зіставляти аналізи і бачимо, що десь вони співпадають або відходять від якоїсь стрижневої лінії на 1-2%, то це близько до правди.

Микола Вересень: Тобто варто звертати увагу на тенденції. І тепер слухач. Добрий вечір, ми Вас слухаємо уважно.

Слухач: Добрий вечір! Хочеться, щоб наш майбутній Президент України був фахівцем-економістом. Пан Янукович має відповідні наукові звання, і це радує. Але звання – це одне, а практичні дії – це інше. Пане Президенте, як ви розцінюєте наміри пана Януковича адміністративними методами боротися з підвищенням цін? Дякую.

Микола Вересень: Дякую.
Леонід Кравчук: Власне кажучи, скоріше не адміністративні, а регулюючі. У світі є приклади, коли держава, потрапивши в якусь скрутну ситуацію… Наприклад, зовнішні чинники призвели до шаленої ціни на нафту. Україна нафту не виробляє і вона не може сама регулювати ціну на власну нафту. Що їй робити? Коли вона піде тільки об’єктивними, конкурентноздатними процесами, тоді ціна на паливо зросте втричі або в чотири рази, зросте собівартість. І все – економіка піде під занепад. Тому в цей час держава домовляється з суб’єктами і домовляється про регулювання. Це саме зробив Янукович, зберігши на якомусь рівні ціну на бензин, на дизельне паливо і не допустивши обвального зростання цін.

Микола Вересень: Знову слухач. Добрий вечір, ми Вас слухаємо уважно.

Слухач: Добрий вечір. Леоніде Макаровичу, якби в нас не були такі безсоромні вибори в 91-му році, чи була б сьогодні, на цих виборах, злочинна влада така нахабна? І чому така ненависна людям СДПУ(о – обрізана)? Дякую за відповідь.

Микола Вересень: Дякую
Леонід Кравчук: Бачте, ви самі критикуєте нахабну владу. І мені дивно, що Ви вживаєте такі слова СДПУ(обрізана). Я тоді не знаю, хто в нас нахабний. Очевидно, влада наша обирається з нахабних громадян. Іншої відповіді в мене немає.

Микола Вересень: Дякую. Заступник глави адміністрації Президента сказав, що треба проводити політреформу, вона отримала “зелене світло", її не треба гальмувати. Через годину Президент Кучма сказав: “Я б не поспішав з політреформою". То все ж таки – реформа політична буде обговорена до виборів?
Леонід Кравчук: Я декілька разів говорив уже це журналістам, що я не вірю в те, що реформу можна буде провести до виборів. Не вірю з багатьох причин. Не всі поділяють саму філософію реформи, по-перше. І по-друге, під час президентських перегонів проводити реформу є політично некоректно. Президент повинен знати, з якими повноваженнями він обирається.

Якщо він сьогодні веде боротьбу за президентську булаву, а завтра ж проведуть реформу, і булава буде мати зовсім іншу вагу, то це не може бути зрозумілим. Тому і прем’єр Янукович, і Президент Кучма – вони ж не сказали, що реформа не потрібна. Вони сказали, що перед виборами не потрібно поспішати, але реформа з порядку денного не знімається, тому що об’єктивно вона просто потрібна. Повірте мені, я знаю, що я кажу.

Микола Вересень: І що, новообраний Президент, будь то пан Янукович чи пан Ющенко, після виборів, маючи такі повноваження, прийдуть і скажуть: “Давайте ми мені зменшимо повноваження"? Я знаю тільки одного Президента, Леоніда Кравчука, який сказав: “Давайте проведемо дострокові вибори".
Леонід Кравчук: Дякую. Але ж ви знаєте, ми вже набули досвіду. І я бачу – я ж спілкуюся з Януковичем, спілкувався з Ющенком і в приватних розмовах, і офіційно – політична еліта вже відчуває, що влада повинна бути ефективною і відповідальною, і взаємовідповідальною – парламент, Президент, Кабінет міністрів. І навіть якщо Президент дуже хотів би мати великі повноваження, але якщо він побачить, що ці повноваження не призводять до ефективного результату, то рано чи пізно…

Ну подивіться: Кучма був ще у 2000 році супротивником реформи, він виніс на референдум питання, які повинні були б посилити президентську владу, а через рік змінив свою позицію. Коли він побачив, повивчав європейський досвід, я з ним говорив. Він щиро каже: “Я помилявся. Але тепер я побачив, що нам потрібно робити владу відповідальну". Хоча тоді така сильна влада президентська була потрібна.

Микола Вересень: У нас є слухач. Добрий вечір, ми Вас слухаємо уважно.

Слухач: Добрий вечір. Леоніде Макаровичу, як відомо, Ви є прибічником європейського шляху розвитку і виборчого процесу. Наведіть мені приклад, в якій країні, за аналогією, прибічники нині діючого прем’єра зганяли б насильно людей на всякого роду заходи, заставляли б підписувати підписні листи…

Микола Вересень: Дякую.
Леонід Кравчук: Скажіть мені, будь ласка, хто кого силою зганяє? Ви ідете на ринок. Ви купуєте, хтось продає. Якщо хтось не хоче продавати – він не продасть. Якщо хтось не хоче їхати на якийсь політичний захід – він туди не їде. А якщо ви їдете, а потім скаржитесь, то я маю запитання до вас. Значить, ви ще не піднялися з колін, ви ще стоїте на колінах? Вам кажуть: “Ідіть". Ви йдете. Вам кажуть брати прапор жовто-блакитний – ви берете. Кажуть червоний – берете червоний.

Я не кажу конкретно за Вас, я кажу загалом про людей. Коли людина не зрозуміла своєї сили, своїх можливостей, вона іде за ситуацією. Тоді не треба скаржитись. Не йдіть на ці заходи, тоді не будете скаржитись.

Микола Вересень: До речі, “піднятися з колін” – це гасло пана Ющенка.
Леонід Кравчук: Хіба Ющенко говорить тільки дурниці?

Микола Вересень: Ні, не тільки. Я не знаю, чи можна говорити про оприлюднення рейтингів, штаб кандидата в Президенти Віктора Януковича, не сам Віктор Янукович, сказав, що “екзіт-поли” – опитування на виходах з передвиборчих дільниць – це спроба вплинути на громадську думку. А я сиджу і думаю: всюди в світі “екзіт-поли” використовуються, людей опитують, і вони вистрілюють буквально через хвилину. Я знаю, в Польщі, буквально хвилина, і ми вже знали результати. І різниця там від офіційних результатів не більше 1,5% різниці. Ви вірите в “екзіт-поли"? Ви вважаєте, що це потрібно?
Леонід Кравчук: Я вірю в “екзіт-поли” в демократичному суспільстві, де люди вільні і мають в собі велику силу волі, незалежність і самостійність. Ми поки що ще не доросли до такого суспільства. У нас навіть коли кажуть: “Кажи, не бійся, я нікому не скажу, це ж таємно, бачиш, твого прізвища немає", людина все одно думає: “70 років так говорили, а потім приходила служба безпеки і допитувала". Тому в нас “екзіт-поли” не завжди спрацюють.

Микола Вересень: У нас є слухач, добрий вечір.

Слухач: Только что Леонид Макарович говорил, то принудительно никого не гонят в поддержку Януковича. Вам такой пример. На заводе “Запорожсталь” с 20-го числа в Россию более 100 человек едет, там им будут ставить “восьмерки", 35 долларов суточные оплачивать для поисков наших нелегалов и рабочих, которые там работают. Они будуть агитировать в поддержку Януковича, будут за него голосовать. Не знаю, каким это образом будет сделано… Как к этому относиться? И как Леонид Макарович относится к этому?

Леонід Кравчук: Ви самі поки що прогнозуєте, ви кажете: “Не знаю, як вони будуть голосувати, як це буде". І я не знаю. Я говорю про інше. Я говорив, що у нас людину зараз силою вимусити ніхто не може. Нема такого права ні в кого. Але якщо людина йде – одна за гроші, друга ще за щось, то це вже проблема не моя і не ваша, а тієї людини, яка йде. Тому до того часу, поки суспільство не покаже свою силу в напрямку прав людини і зрозуміє це право, завжди можна буде використати будь-кого і для будь-чого.

Я не можу з вами сперечатися, не можу вам доводити, бо тієї ситуації вашої я не знаю. Знаю одне: вибори відбудуться. І якщо навіть когось там запросили до автобуса, щоб він там кудись поїхав і на щось погодився, то це не вплине на вибори, тому що в виборах візьмуть не менше 28 мільйонів людей. Тут довести, що когось кудись будуть возити за когось голосувати – це просто нереально.

Микола Вересень: Ви сказали, що вибори відбудуться. Дуже багато спекуляцій навколо цього. І пан Пустовойтенко про це говорить, з одного боку, і штаб пана Ющенка про це говорить — про студентів, про парад, запланований на 28 жовтня. З ваших слів я зрозумів, що ви оптиміст щодо виборів, що вибори все одно відбудуться. І які у вас є підстави бути отаким оптимістом?
Леонід Кравчук: У мене є підстави. Ми створили в Україні десятки, тисячі комісій, де є представники всіх без винятку партій, є представники всіх без винятку кандидатів у Президенти, тисячі спостерігачів приїдуть в Україну. І коли йдеться про вибори Президента, прискіпливість до цього буде настільки високою, настільки серйозно, що я вірю — вибори відбудуться.

Микола Вересень: У нас є слухач. Добрий вечір, ми Вас слухаємо.

Слухач: Добрий вечір. Пане Кравчук, скажіть, будь ласка, як ви оцінюєте узурпацію засобів масової інформації одним кандидатом – Януковичем? Мова йде про державні ЗМІ. Це що – демократія? Чи не вважаєте ви, що при такій демократії Ви до сих пір би були Президентом? Дякую.

Леонід Кравчук: Ви, мабуть, трошки перебільшуєте в даному разі. Коли йдеться про кандидатів у Президенти, відповідно до прийнятого Закону “Про вибори Президента” кожен кандидат на президентський пост має однаковий час в хвилинах і на телебаченні і на радіо. Коли йдеться про те, що державний канал, наприклад, показує прем’єра Януковича, то таке запитання поставили Джону Гербсту, послу Сполучених Штатів Америки в Україні.

Він відповів, я повторюю його слова: “У кожній цивілізованій країні світу, якщо чинний президент чи чинний прем’єр є кандидатом у Президенти, це зовсім не означає, що люди перестають отримувати інформацію про те, що робить уряд чи що робить Президент". Так само в нас. Це не виняток. Якби Януковичу, кандидату в Президенти, на телебаченні в прямому ефірі дали 20 хвилин, а Ющенку 5 хвилин, оце б було недемократично.

Микола Вересень: Є Академія української преси, інші люди, які вивчають і хронометрують ефірний час. Я вам скажу, що різниця феноменальна у кількості згадувань, окрім оцього законодавчого часу. І, більше того, чомусь так стається, що не тільки державні, але й приватні ЗМІ у 90% про Ющенка кажуть в негативі і рівно 99% про Януковича кажуть позитивно. Ви цитували пана Гербста, але ж у нас не така демократія. Прем’єр теж помиляється, втім про це не говориться. А Ющенко теж іноді говорить, як ви самі визнали, розумні речі. Про це теж не говориться.
Леонід Кравчук: Тепер я приведу вам свій приклад. В 94-му році я був Президентом і кандидатом в Президенти. Кучма, приблизно так само, як зараз Ющенко – екс-прем’єром. І він двічі скаржився до Верховної Ради, що в ефірі мене згадують більше. Скаржився. Верховна Рада розглядала, різні висновки робила, але переміг Кучма.

Микола Вересень: Тобто Ви хочете сказати, що це гарна ознака? Для Ющенка?
Леонід Кравчук: Я хочу сказати, що все залежить не тільки від засобів масової інформації.

Микола Вересень: У нас тут є слухач і ми його слухаємо.

Слухач: Добрий вечір. Леоніде Макаровичу, як ви гадаєте, що Віктор Янукович пообіцяв Росії за те, що вона його підтримає? І, дивлячись на нахабну кампанію Януковича, чи не шкодуєте, що не провели таку саму кампанію в 94-му році? Може, ви б і досі були президентом? Дякую.

Леонід Кравчук: Я шкодую. Людина завжди шкодує. Я шкодую, коли навіть програю в шахи. Але ж назад вороття немає. А за що любить Росія Януковича? Я думаю, що Росія більше любить Україну, ніж будь-кого з керівників України.

Микола Вересень: Тобто Ви вірите пану Путіну, коли він говорить, що вони погодяться з будь-яким вибором українського народу?
Леонід Кравчук: Я вірю в це. Зараз час інший. І коли мені кажуть, боятися треба, що знову ярмо, знову зашморг – цього вже не буде. Ми пройшли той час, 13 років незалежності, щоб так легко сказати Росії: йдіть до нас, і всі підуть в обійми. І Росії це не потрібно. Росія хоче, щоб Україна була партнером, можливо більш слухняним, ніж є, але партнером. А взяти її в обійми і на плечі та нести собі, це не потрібно нікому. Вона хоче Україну бачити партнером, і я хочу, щоб Росія була нашим партнером.

Микола Вересень: На Вашу думку, чи будуть теледебати? Ми поки що не маємо ознак, що в теледуелі зустрінуться два основних конкурента. Більше того: наскільки я розумію, законодавчо вони мають бути. Але завжди можна придумати хвороби і таке інше.
Леонід Кравчук: Та тут не в хворобах справа. Ми беремо за приклад Сполучені Штати Америки. Там завжди два кандидати, а в нас 24. От, скажімо, Януковичу кажуть: ну, так треба брати лідерів. А чому лідерів? А звідки ми знаємо, хто лідер? Це ж ми беремо соціологічні опитування, і тільки.

Микола Вересень: А перед другим туром, коли залишиться тільки двоє?
Леонід Кравчук: От перед другим туром це питання потрібно розглядати. Я не виключаю, що перед другим туром, коли кандидати вийдуть з невеликою різницею…

Микола Вересень: Рейтингів…
Леонід Кравчук: Не рейтингів, а голосів. Це набагато більше, ніж рейтинг. Умовно називаю цифри — 45% і 48%. А якщо станеться так – в одного буде 45%, а в іншого 20%? Для чого ці дебати тоді?

Микола Вересень: Я, наприклад, не знаю, що говорить пан Янукович і що говорить пан Ющенко. Я хочу їх побачити півтори години від початку до кінця і зробити висновок.
Леонід Кравчук: А я суджу від доцільності. Але я знову ж таки, погоджуюсь з Вашою точкою зору, що такі дебати можливі.

Микола Вересень: Є слухач. Добрий вечір, ми вас слухаємо.

Слухач: Як Ви оцінюєте, пане Президенте, з точки зору політичної мудрості, той факт, що Віктор Ющенко не піднімає національного питання, не роздряпує, так би мовити, таку тяжку проблему, як дискримінація української мови. А Віктор Янукович, натомість, без політичної відповідальності, нацьковує схід України на решту території?em>Микола Вересень: Спасибі.

Леонід Кравчук: Я Вам відповідаю дуже коротко: тоді ви не будете голосувати за Януковича, а проголосуєте за Віктора Ющенка.

Микола Вересень: Дякую. Що Ви скажете пану Януковичу, якщо він програє, пане Президенте? І далі у мене питання абсолютно тотожне – що ви скажете пану Ющенку, якщо він програє?
Леонід Кравчук: Пану Януковичу я скажу: “Ви програли, тому що допустили десь помилки у виборчій кампанії. Але на цьому життя не припиняється, Ви за своє прем’єрство, за два роки, зробили так багато, що для історії це надто вагома робота, і історія оцінить вас позитивно.

Микола Вересень: А що Ви скажете пану Ющенку?
Леонід Кравчук: А пану Ющенку я скажу, що він дуже хотів виграти, тому програв.

Микола Вересень: О, яке у вас абсолютно різне ставлення до цих двох людей. В кінці нашої програми я зрозумів, що Ви дійсно не маєте нейтральної точки зору щодо двох кандидатів…
Леонід Кравчук: Я саме останнім часом зробив такий висновок. До цих, останніх подій, я ніколи такого не говорив. Вони мене приголомшили, вони мене поставили з ніг на голову.

Микола Вересень: Добігає кінця програма “Громадського радіо” “Тема дня” на замовлення радіо “Ера-FM". З вами працював Микола Вересень, відповідав на ваші запитання перший Президент незалежної України Леонід Макарович Кравчук. І на цьому я бажаю вам всім гарних вихідних, на все добре.
Леонід Кравчук: Я також приєднуюсь до вас і кажу: хай щастить!

]]>
http://puls.org.ua/polotics/2004/10/kravchuk-meni-divno-shho-vi-vzhivayete-taki-slova-sdpu-obrizana.html/feed 0